Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 вересня 2024 року
у справі № 166/37/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції ухвалою від на підставі ст. 45 КК звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК у зв`язку з дійовим каяттям та закрив кримінальне провадження.
Апеляційний суд ухвалою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі ст. 45 КК особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Імперативний припис у ст. 45 КК про те, що особа «звільняється від кримінальної відповідальності» означає, що закон передбачає обов'язкове і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності.
При цьому, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям можливе за наявності передумови - вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, крім корупційних злочинів; а також підстави - дійового каяття, яке полягає у щирому розкаянні особи у вчиненому правопорушенні, активному сприянні нею у розкритті цього правопорушення та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.
Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. Виняток становлять лише ті випадки вчинення кримінального правопорушення, готування чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитків.
Наслідки кримінального правопорушення поділяються на наслідки матеріального і нематеріального характеру.
До матеріальних наслідків належить шкода, що має особистий (фізичний) характер, тобто шкода здоров'ю або життю, особистій недоторканості, а також майнова шкода, яка може виявлятися у позитивній формі, або бути упущеною вигодою.
Окремим суспільно-небезпечним наслідком кримінальний закон визначає реальну небезпеку (загрозу) заподіяння наслідків матеріального характеру.
Нематеріальними наслідками є такі негативні зміни в об'єкті кримінально-правової охорони, які зазвичай виявляються у заподіянні шкоди основам національної чи громадської безпеки; трудовим, політичним, соціальним чи іншим, гарантованим законом правам і свободам людини і громадянина; шкода організаційного характеру; моральна шкода та інші види, подібні до вказаних.
У матеріальних складах кримінальних правопорушень наслідки передбачені в диспозиції кримінально-правової норми як обов'язкова ознака складу кримінального правопорушення, а в усічених та формальних - знаходяться поза межами складу кримінального правопорушення і в диспозиції не зазначаються.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК є проступком із матеріальним складом, отже шкода здоров`ю, яка настала внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень (суспільно небезпечні наслідки) є обов'язковою (конститутивною) ознакою його об'єктивної сторони.
Вказана фізична шкода (легкі тілесні ушкодження, які не спричинили короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності) зазначена як у фабулі, так і формулюванні і формулі кваліфікації, з огляду на що колегія суддів не сприймає як обґрунтовані посилання судів попередніх інстанцій на те, що в обвинувальному акті зазначено про те, що шкоди не завдано та розмір її не зазначено.
ВИСНОВКИ: в приписах ст. 45 КК йдеться про повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, а не лише тих суспільно-небезпечних наслідків, які передбачені як обов`язкова ознака об'єктивної сторони відповідного кримінального правопорушення.
Висновок суду про заподіяння потерпілому протиправними діями обвинуваченого фізичної (особистого характеру) шкоди, в аспекті наступного вирішення питання про можливість застосування положень ст. 45 КК, вимагає встановлення та підтвердження доказами того, що вказана шкода усунена або відшкодовані збитки, завдані її заподіянням.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: умови звільнення від кримінальної відповідальності, правова природа дійового каяття, злочини проти здоров'я
