Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 жовтня 2024 року
у справі № 911/952/22
Господарська юрисдикція
Щодо можливості вважати формулювання в господарському договорі "за кожний день прострочення" установленням іншого, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій
Фабула справи: ТОВ "Український банківський консалтинг", ТОВ "Твін-трейд" та ОСОБА_1 звернулись з позовом до ПАТ "Центренерго" про стягнення з відповідача:
- на користь ТОВ "Український банківський консалтинг" 3 640 156,98 грн основної заборгованості, 458 958,85 грн пені за період з 14 липня 2021 року до дня повного виконання рішення суду, 1 092 047,00 грн штрафу в розмірі 30 % від загальної вартості цінних паперів, 80 183,00 грн - 3 % річних та 409 650,28 грн інфляційних втрат за період із 06 липня 2021 року до дня повного виконання рішення суду;
- на користь ТОВ "Твін-трейд" 1 701 943,73 грн основної заборгованості, 214 584,69 грн пені за період з 14 липня 2021 року до дня повного виконання рішення суду, 510 583,11 грн штрафу в розмірі 30 % від загальної вартості цінних паперів, 37 489,00 грн - 3 % річних та 191 530,65 грн інфляційних втрат за період із 06 липня 2021 року до дня повного виконання рішення суду;
- на користь ОСОБА_1 650 913,12 грн основної заборгованості, 82 068,54 грн пені за період з 14 липня 2021 року до дня повного виконання рішення суду, 195 273,93 грн штрафу в розмірі 30 % від загальної вартості цінних паперів, 14 338,00 грн - 3 % річних та 73 251,45 грн інфляційних втрат за період із 06 липня 2021 року до дня повного виконання рішення суду.
Господарський суд ухвалив рішення, яким задовольнив повністю позов.
Апеляційний господарський суд виключив з п. 6 резолютивної частини рішення господарського суду висновки суду в частині стягнення з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Український банківський консалтинг", ТОВ "Твін-трейд" та ОСОБА_1 інфляційних втрат від суми основної заборгованості до моменту виконання рішення. У решті рішення залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ "Центренерго" зазначає, зокрема, що за наявною сталою судовою практикою умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватись як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за яким нараховуються штрафні санкції.
Правова позиція Верховного Суду: поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені.
Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення.
Натомість порядок застосування штрафних санкцій закріплено в нормах ст. 232 ГК України, ч. 6 якої визначає правило щодо періоду (строку) та порядку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).
За загальним правилом, визначеним ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тож положення ч. 6 ст. 232 ГК України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).
Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а й право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
Тож хоча укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений.
Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.
Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює ч. 6 ст. 232 ГК України. Формулювання, яке містить ч. 3 ст. 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст.232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Висновки: застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Ключові слова: способи забезпечення зобов’язання, види штрафних санкцій, порядок обрахування строків, процедура нарахування пені
