Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 листопада 2024 року
у справі № 165/1288/20[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності в опікуна права порушувати питання перед державними органами про зміну імені малолітньої дитини
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до виконавчого комітету міської ради як органу опіки та піклування, третя особа - міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зміну прізвища дитини та зобов'язання вчинити дії.
Справу суди розглядали неодноразово.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції стверджує, що орган опіки не має повноважень вирішувати питання про зміну прізвища дитини, позбавленої батьківського піклування.
Правова позиція Верховного Суду: предметом спору в цій справі є зміна прізвища неповнолітньої дитини, яка позбавлена батьківського піклування, за позовом її опікуна.
Право на ім`я є особистим немайновим правом фізичної особи (ст.ст. 28, 295 ЦК України).
Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону (ч. 3 ст. 28 ЦК України). Зміна імені фізичної особи також відбувається відповідно до закону. Таким чином, тільки в нормі закону можуть встановлюватися підстави для зміни імені фізичної особи.
Це передбачено нормами ч.ч. 4, 5 ст. 295 ЦК України, відповідно до яких підставами для зміни імені є: усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його скасування; реєстрація шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.
Суб`єктами, які мають право на зміну прізвища, є: самі особи; їх батьки (для зміни прізвища малолітніх осіб); їх усиновлювачі (які дорівнюються до батьків у правовому значенні обсягу їх прав стосовно дітей).
Інші особи здійсненням особистого немайнового права малолітньої особи на ім'я законом не наділені.
Опіка встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів зокрема малолітніх осіб (ч. 1 ст. 55 ЦК України).
Функції опікуна в контексті особистих немайнових прав полягають у догляді за підопічним, його лікуванні, виконанні обов`язку дбати про його виховання, навчання та розвиток (ч. 1 ст. 67 ЦК України). Щодо майнових прав та інтересів підопічних, то опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного (ч. 3 ст. 67 ЦК України).
Інших дій і можливостей опікуна щодо здійснення особистих немайнових прав підопічного, зокрема на зміну його імені, законом не передбачено.
Висновки: малолітня особа має залишатися з тим іменем, яке вона має, незалежно від призначення їй опікуна, який не вправі порушувати питання перед державними органами про зміну імені малолітнього.
Ключові слова: повноваження опікуна, права дитини, захист особистих немайнових прав, порядок зміни імені
