Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 квітня 2025 року
у справі № 127/3622/24
Цивільна юрисдикція
Щодо порядку встановлення факту самостійного виховання дитини як підстави для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт самостійного виховання нею своєї малолітньої доньки ОСОБА_3.
Вказувала, що з 29 січня 2023 року вона перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині. Вона має намір звільнитись із військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), тому в неї виникла необхідність підтвердити факт самостійного виховання нею дитини віком до 18 років. Зазначає, що законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту самостійного виховання дитини, ніж звернення до суду в порядку окремого провадження.
Рішенням суду суду першої інстанції в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що суди не врахували, що заявницею в справі доведено належними та допустимими доказами факт самостійного виховання своєї дитини, що батьком дитини не заперечується. Законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту самостійного виховання дитини, ніж звернення до суду в порядку окремого провадження.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Водночас у ст. 26 Закону № 2232-XII встановлено перелік умов, за яких військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби.
Ст. 26 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на час звернення до суду із заявою) було передбачено звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини, серед іншого, у разі самостійного виховання військовослужбовцем дитини (дітей) віком до 18 років.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни та пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII викладено в такій редакції: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається ч. 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Зміненою ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII, зокрема, передбачено, що під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.
Така редакція ст. 26 Закону № 2232-XII була чинною на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, про що суди зазначили в мотивувальних частинах рішень.
Отже, законодавець уточнив поняття «військовозобов`язані жінки та чоловіки (військовослужбовці), які мають дитину (дітей) віком до 18 років», тобто розширив перелік осіб, які мають право звільнення з військової служби за наведених підстав.
Диспозиція ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.
Колегія суддів вважає, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.
Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.
Висновки: удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.
Ключові слова: правовий режим воєнного стану, наслідки запровадження воєнного стану, захист прав військовослужбовців, захист інтересів дитини
