Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 травня 2023 року
у справі № 2-4758/10
Цивільна юрисдикція
Щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, передане в іпотеку, у випадках, коли іпотекодержатель не є учасником справи
ФАБУЛА СПРАВИ
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 707 418,53 грн.
Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідач для ухилення виконання зобов'язань за кредитним договором може відчужити належне їй майно або змінити його місце знаходження, що призведе до позбавлення позивача можливості виконати рішення суду про стягнення заборгованості за рахунок цього майна.
Ухвалою суду першої інстанції заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , в межах ціни позову.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана із необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками.
ВИСНОВКИ: накладення місцевим судом арешту на передане відповідачем в іпотеку нерухоме майно, що безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателя, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку, з урахуванням того, що арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову в частині накладення арешту на іпотечне нерухоме майно відповідача з огляду на те, що цей конкретний захід є неспівмірним із позовними вимогами та фактично порушує права осіб, які не є учасниками справи.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: забезпечення виконання зобов’язання, прострочення боржника, наслідки неповернення позики, умови забезпечення позову
