Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 травня 2025 року
у справі № 554/7540/23
Цивільна юрисдикція
Щодо тлумачення ст. 70 Закону України «Про нотаріат»
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачки - приватний нотаріус міського нотаріального округу, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено, викладено мотиви відмови у задоволенні позову у редакції цієї постанови.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм ст. 70 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 57, 62 СК України у подібних правовідносинах. (п. 3 ч. 2 ст. 389 ЦПК України). Вважає, що приватний нотаріус належно не перевірив факту належності спірного нерухомого майна подружжю ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 70 Закону України «Про нотаріат» нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, набутому ним за час шлюбу.
Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя під час перебування у шлюбі або після розірвання шлюбу.
Свідоцтво про право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно видається нотаріусом за місцезнаходженням такого майна.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.
Нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.
Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні (ст. 46 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Апеляційний суд не врахував, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Наявність спільної заяви подружжя про видачу свідоцтв про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, за відсутності беззаперечних доказів поширення режиму спільної сумісної власності на таке нерухоме майно, не дає підстав для висновку про виконання приватним нотаріусом вимог ст. 70 Закону України «Про нотаріат».
Висновки: тлумачення ст. 70 Закону України «Про нотаріат» дає підстави для висновку про те, що для видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, особи, які звертаються із відповідною заявою, зобов'язані надати приватному нотаріусу належні докази на підтвердження права власності на таке майно, а також безспірні докази того, що таке майно належить подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності, тобто підтверджують відповідний юридичний факт.
Ключові слова: порядок видачі свідоцтва про право власності, спільне майно подружжя, оскарження нотаріальних дій
