Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 червня 2025 року
у справі № 320/21865/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо обов'язку адвокатських об'єднань виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю
ФАБУЛА СПРАВИ
Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом до Адвокатського об`єднання «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» про стягнення суми адміністративно-господарської санкції та пені у загальному розмірі 3 431 030,36 грн.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 03 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, задовольнив позов.
ОЦІНКА СУДУ
Стаття 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) передбачає адміністративно-господарські санкції за невиконання цього нормативу, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Закон № 875-XII не обмежує дію цих норм певними видами діяльності чи організаційно-правовими формами, чітко визначає, що обов`язок створювати робочі місця для осіб з інвалідністю поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які використовують найману працю, за винятком тих, що повністю фінансуються з державного чи місцевих бюджетів (частина перша статті 20).
Таким чином, держава через Закон № 875-XII реалізує свою соціальну функцію, покладаючи на всіх роботодавців, незалежно від їх організаційно-правової форми, статусу чи виду діяльності, обов'язок забезпечувати працевлаштування осіб з інвалідністю. Зазначена норма є публічно-правовою та має на меті соціальну інтеграцію вразливої категорії населення, а не регулювання суто господарських відносин.
Формальний характер діяльності юридичної особи, як-от адвокатського об'єднання, не може слугувати підставою для ухилення від виконання вимог цього Закону. Головним критерієм застосування норм щодо нормативу працевлаштування є саме факт використання найманої праці та наявність статусу роботодавця.
Отже, якщо юридична особа виконує функцію роботодавця - укладає трудові договори, подає звітність та нараховує заробітну плату - на неї поширюються зобов`язання за статтями 19 і 20 Закону № 875-XII.
Критерієм застосування норм Закону № 875-XII до юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців є факт використання найманої праці, а не організаційно-правова форма господарювання.
ВИСНОВКИ: адвокатські об`єднання, хоча і не є суб'єктами господарювання в розумінні Господарського кодексу України, підпадають під дію Закону № 875-XII як роботодавці, оскільки використовують найману працю.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист осіб з інвалідністю, правовий статус адвокатського об'єднання, відповідальність роботодавців, обов'язки роботодавців
