Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 червня 2025 року
у справі № 320/21865/23[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо обов'язку будь-якої юридичної особи як роботодавця виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю
ФАБУЛА СПРАВИ
Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом до Адвокатського об`єднання «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» про стягнення суми адміністративно-господарської санкції та пені у загальному розмірі 3 431 030,36 грн.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 03 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, задовольнив позов.
ОЦІНКА СУДУ
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) в редакції, чинній з 06 листопада 2022 року).
Стаття 19 Закону № 875-XII встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, зобов'язані створювати робочі місця для осіб з інвалідністю (норматив робочих місць для працевлаштування) у розмірі не менше 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина четверта статті 19 Закону № 875-XII).
Таким чином, особи з інвалідністю визнаються соціально незахищеною категорією, а держава статтями 17-19 Закону № 875-XII створює механізми для їхньої трудової інтеграції, що є ключовим аспектом соціального захисту такої категорії працівників.
Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону України від 22 червня 2012 року № 5026-VI «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності», роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694 «Про охорону праці» роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.
ВИСНОВКИ: будь-яка юридична особа, яка використовує найману працю, незалежно від її організаційно-правової форми чи виду діяльності (господарської чи негосподарської), є роботодавцем і зобов'язана виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений Законом України № 875-XII.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист осіб з інвалідністю, правовий статус адвокатського об'єднання, відповідальність роботодавців, обов'язки роботодавців
