Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 червня 2025 року
у справі № 154/3292/14
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності вказівки в обвинувальному акті щодо підозрюваних на їх обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень
Фабула справи: вироком суду першої інстанції засуджено:
- ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю, та без спеціальної конфіскації. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_6 позбавлено спеціального звання «майор податкової міліції»;
- ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю, та без спеціальної конфіскації. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_7 позбавлено спеціального звання «старший лейтенант податкової міліції».
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6, ОСОБА_7 ухвалено звільнити від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо кожен з них протягом іспитового строку тривалістю 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Ухвалою апеляційного вирок в частині засудження ОСОБА_9 скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України. Виключено обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 додаткове покарання - конфіскацію майна. Ухвалено вважати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звільненими від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Мотивація касаційної скарги: захисник стверджує, що, як убачається з обвинувального акту щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_6 і ОСОБА_9, вони підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а не обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, а тому обвинувальний акт, на його думку, не відповідає вимогам ст. 291 КПК України щодо наведення обвинувачення.
Правова позиція Верховного Суду: згідно зі ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель кримінального правопорушення, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Визначаючи основні терміни КПК України, у п. 13 ч. 1 ст. 3 законодавець виклав загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття обвинувачення, яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт - це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Далі обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку (ст. 293 КПК України). Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (ч. 1 ст. 337 КПК України).
Власне висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акта (ч. 2 ст. 347 КПК України), а суд роз'яснив суть обвинувачення і з`ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (ч. 1 ст. 348 КПК України).
Висновки: системно-структурний аналіз норм КПК України доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов'язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
До процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування особа перебуває у статусі підозрюваного.
Відтак, відсутність вказівки в обвинувальному акті щодо підозрюваних на їх обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення, й таким, що є підставою для їх скасування.
Ключові слова: одержання неправомірної вигоди. корупційні правопорушення, службові злочини, огляд автомобіля
