Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 серпня 2025 року
у справі № 910/12688/24
Господарська юрисдикція
Щодо правил застосування абз. 4 ч. 1 ст. 27-1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"
ФАБУЛА СПРАВИ
Компанія ГЕНМАБ А/С (GENMAB A/S) звернулася до господарського суду з позовом до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - УКРНОІВІ), у якому просила:
- визнати недійсною та скасувати відмову Національного органу інтелектуальної власності (далі - НОІВ) в особі УКРНОІВІ, надіслану листом від 21 жовтня 2021 року, в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України на винахід "Антитіло, яке зв'язується з CD38, для лікування захворювання, опосередкованого CD38" (далі - Патент);
- зобов'язати НОІВ в особі УКРНОІВІ здійснити державну реєстрацію додаткової охорони Патенту відповідно до клопотання позивача - компанії ГЕНМАБ А/С (GENMAB A/S) від 06 жовтня 2020 року терміном на п'ять років шляхом внесення до Державного реєстру України винаходів відповідних відомостей, здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ та видати сертифікат додаткової охорони.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовив.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відмова відповідача в наданні додаткової охорони прав на винахід (оформлена листом від 21 жовтня 2021 року) є неправомірною та порушує законне право позивача на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на такий винахід (додаткова охорона), яке засвідчується сертифікатом додаткової охорони, з огляду на те що заяви на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарського засобу "Дарзалекс®" в цивільний обіг як вперше у світі, так і в Україні були подані до внесення змін до Закону України від 15 грудня 1993 року № 3687-XII "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі - Закон № 3687-ХІІ), які діють з 16 серпня 2020 року.
ОЦІНКА СУДУ
Ані станом на час подання заяви на реєстрацію лікарського засобу "Дарзалекс®" вперше в світі (09 липня 2015 року), ані на час подання такої заяви в Україні (12 вересня 2018 року), ані на час отримання дозволу на використання лікарського засобу в Україні (10 квітня 2020 року) позивач не знав та не міг передбачити, що внаслідок змін у законодавстві України, які відбулися 16 серпня 2020 року, у законі з`являться норми, відповідно до яких власник патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, має право на продовження строку його дії лише в тому разі, якщо заяву на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарського засобу у цивільний обіг в Україні було подано протягом одного року від дати подання такої заяви вперше в будь-якій країні (абзац четвертий частини першої статті 27-1 Закону № 3687-XII).
Тому застосування до позивача вказаної норми абзацу четвертого частини першої статті 27-1 Закону № 3687-XII, тобто покладення на нього обов'язку вчинити дії (подати заяву на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарського засобу у цивільний обіг в Україні протягом одного року від дати подання такої заяви вперше в будь-якій країні) в минулому, а саме до 09 липня 2016 року, та негативних наслідків у вигляді відмови в наданні додаткової охорони за невчинення цих дій свідчить про зворотну дію в часі норми абзацу четвертого частини першої статті 27-1 Закону № 3687-XII, що суперечить нормам статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України, оскільки передбачає відмову позивачу у додатковій охороні прав на винахід через недотримання зазначеного річного строку, якого останній не міг дотриматися, бо цей строк сплив 09 липня 2016 року, задовго до виникнення такого обов'язку у позивача, що свідчить про звуження його права та є неприпустимим.
Застосування до позивача норм абзацу четвертого частини першої статті 27-1 Закону № 3687-XII позбавляє Компанію ГЕНМАБ А/С (GENMAB A/S) права на додатковий період охорони лікарського засобу, яке вона набула 10 квітня 2020 року, що не відповідає взятим Україною зобов'язаннями за Угодою про асоціацію.
Застосування принципу незворотності дії цивільного законодавства у часі у цій справі означає, що реалізація права Компанії ГЕНМАБ А/С (GENMAB A/S) на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності має відбуватися з урахуванням тих законодавчих вимог, що діяли станом на час виникнення у позивача такого права, а саме 10 квітня 2020 року.
ВИСНОВКИ: Верховний Суд дійшов висновку про застосування норми абзацу четвертого частини першої статті 27-1 Закону № 3687-XII до відносин продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності з урахуванням такого:
- якщо річний строк, встановлений нормою абзацу четвертого частини першої статті 27-1 Закону № 3687-XII, розпочався та закінчився до набрання нею чинності, а саме до 16 серпня 2020 року, то зазначена норма до відносин продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності не застосовується;
- якщо річний строк, встановлений нормою абзацу четвертого частини першої статті 27-1 Закону № 3687-XII, розпочався до набрання нею чинності, а саме до 16 серпня 2020 року, а закінчився після набрання чинності цією нормою, то річний строк продовжується до 16 серпня 2021 року;
- якщо річний строк, встановлений нормою абзацу четвертого частини першої статті 27-1 Закону № 3687-XII, розпочався після набрання нею чинності, а саме після 16 серпня 2020 року, то зазначений строк обліковується від дати подання заяви на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарського засобу у цивільний обіг вперше в будь-якій країні до дати подання заяви на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарського засобу, засобу захисту тварин, засобу захисту рослин у цивільний обіг в Україні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав інтелектуальної власності, строк правової охорони, порядок реєстрації винаходу
