Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 жовтня 2025 року
у справі № 910/19617/21
Господарська юрисдикція
Щодо наявності у Держказначейства повноважень подати заяву про виправлення помилки у наказі
Фабула справи: судовими рішеннями по суті спору позов було задоволено частково та присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трубопласт" певну суму грошових коштів.
На виконання вказаного рішення суд видав наказ, у якому боржником вказав Держказначейство.
Держказначейство (не учасник справи) звернулося із заявою про виправлення помилки у наказі, в якому просило замість неправильного найменування боржника - Держказначейство (код ЄДРПОУ 37567646) вказати правильно - Держава Україна без коду ЄДРПОУ.
Суд першої інстанції, вважаючи, що заява подана неуповноваженою особою (особою, яка не є стороною у справі), повернув її заявнику без розгляду. Суд апеляційної інстанції залишив відповідну ухвалу без змін.
Мотивація касаційної скарги: Держказначейство зазначає, зокрема, що суд апеляційної інстанції проявив надмірний формалізм, оскільки в силу ст.328 ГПК мав взяти до уваги відомості про боржника за виконавчим документом, а не посилатись винятково на факт належності заявника до складу учасників справи.
Правова позиція Верховного Суду: ст.170 міститься у пар.2 "Заяви з процесуальних питань" гл.1 "Письмові заяви учасників справи" розд.ІІІ "Позовне провадження", у той же час порядок подання заяв про виправлення помилки у виконавчому документі, регулюється розд.V "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах".
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч.ч. 1, 2 ст.15 Закону "Про виконавче провадження).
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч.ч. 1, 3 ст.327 ГПК).
Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (ч.1 ст.328 ГПК).
Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом (ч.ч. 4, 5 ст.328 ГПК).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Висновки: враховуючи ту обставину, що суд в наказі визначив Держказначейство у якості боржника, а також положення Закону "Про виконавче провадження" (згідно з якими сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник) та розд.V "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах" (якими стягувача або боржника уповноважено подавати заяву про виправлення помилки в наказі) Верховний Суд вважає, що повернення заяви без розгляду є проявом надмірного формалізму.
Таким чином, у Держказначейства у цій справі були наявні повноваження подати заяву про виправлення помилки у наказі.
Ключові слова: повноваження сторін виконавчого провадження, захист прав боржника, умови звернення до суду
