Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 травня 2026 року
у справі № 910/13689/22[1]
Господарська юрисдикція
Щодо відсутності законодавчих обмежень для вселення дітей у житлове приміщення, яке перебуває під арештом у межах відкритого виконавчого провадження
Фабула справи: У справі за позовом ТОВ "Канбуд" (генпідрядник, стягувач) з до ОСОБА_1 (боржник) і ТОВ "ФБХ" (підрядник) про стягнення солідарно 16 357 389,43 грн приватний виконавець виконавчого округу міста Києва звернувся до господарського суду, за участю заінтересованих осіб: 1) Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації; 2) ОСОБА_2 ; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан Сіті"; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг", із заявою (поданням) про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти.
Справа переглядалась судами неодноразово.
Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовлено у задоволенні подання ОСОБА_3 про визнання неправомірною відмови органу опіки та піклування у наданні дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти.
Мотивація касаційної скарги: приватний виконавець стверджує, що неповнолітні діти боржника можуть проживати в іншому нерухомому майні, що належить ОСОБА_1, зокрема, в одній із 13 квартир, і ОСОБА_2 не надавала належних доказів щодо неможливості проживання дітей у будь-якій із цих квартир, однак судами не надано оцінки вказаним доводам заявника.
Правова позиція Верховного Суду: враховуючи вимоги Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" та положення Інструкції № 512/5, державний або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Державний чи приватний виконавець спочатку повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення і забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду.
Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; який ступінь споріднення має місце між дітьми і боржником та інші обставини.
Згідно з п.п. 33, 34 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (далі - Порядок № 265, у редакції, чинній станом на 15.01.2024), яким регламентовано процедуру декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). У разі коли місце проживання батьків або інших законних представників особи віком до 18 років задекларовано/зареєстровано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається.
За змістом положень п. 38 цього Порядку лише у разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.
Надання Приватному виконавцю дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти, призведе до звуження прав малолітніх дітей, зокрема права користування житлом, у якому діти офіційно зареєстровані та проживають, а судове рішення, яке фактично буде підставою для позбавлення права на житло, суперечитиме інтересам малолітніх дітей та стратегічному загальнонаціональному пріоритету охорони дитинства, закріпленому Законом України "Про охорону дитинства" та нормами зазначеної Конвенції.
Висновки: чинне законодавство, зокрема й Порядок № 265, не передбачає обмежень для вселення дітей у житлове приміщення, яке перебуває під арештом у межах відкритого виконавчого провадження.
Ключові слова: захист житлових прав, захист прав дитини, межі повноважень виконавця
