Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 лютого 2026 року
у справі № 921/16/23
Господарська юрисдикція
Щодо спрямованості віндикаційного позову на відновлення частини правомочностей власника
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор звернувся до господарського суду з позовом, заявленим в інтересах держави в особі позивача - Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, до відповідача - Тернопільської міської ради про витребування у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України; Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області; Тернопільська регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру, про витребування земельної ділянки, з незаконного володіння Тернопільської міської ради земельної ділянки.
За результатами нового розгляду рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у позові відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Зміст права власності розкриває стаття 317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Тобто зміст права власності становить "тріаду" повноважень, а саме: право володіння "jus possidendi", право користування "jus utendi" і право розпорядження "jus abutendi".
Право володіння - це правомочність власника, яка полягає в тому, що власник має право фактично володіти своєю річчю, тобто реальну можливість здійснення безпосереднього володарювання над нею. Цю правомочність власник може здійснювати не лише одноособово, а й передавати право володіння іншим особам, зберігаючи при цьому право власності на річ. Право користування полягає в тому, що власник має право вилучити з речі її корисні якості, одержувати доходи і прирощення від неї. Власник вправі відступити право користування іншим особам, зберігаючи за собою право власності. Право розпорядження - в тому, що власник може визначити правову долю речі, тобто відчужувати усіма дозволеними способами на користь інших осіб тощо. Здійснення права розпорядження річчю не повинне суперечити закону. Здійснення цієї правомочності власник може передати іншим особам.
Отже, право власності - це основне речове право, зміст якого складають повноваження (права) власника щодо володіння, користування і розпорядження належним йому майном, і таке право належить також державі. Тобто державі як власнику майна належить повноваження щодо володіння, користування та розпорядження належним їй майном, яке вона здійснює через відповідний уповноважений орган. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими її учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Держава в особі відповідного органу як власник відповідного майна вправі приймати рішення щодо такого майна, а отже, і здійснювати захист свого права власності у випадку його порушення. Обмеження такого права на захист є недопустимим.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).
За положенням частин 1 та 2 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
ВИСНОВКИ: оскільки зміст права власності становить "тріаду" повноважень, а саме: право володіння "jus possidendi", право користування "jus utendi" і право розпорядження "jus abutendi", віндикаційний позов спрямований на відновлення таких правомочностей власника, що не виключає у спірних правовідносинах відновлення із наведеної "тріади" тієї частини прав, які порушуються чи оспорюються відповідачем, що не суперечить загальним положенням процесуального законодавства про можливість часткового задоволення позовних вимог.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: способи судового захисту, зміст права власності, віндикація
