Правова позиція
Конституційного Суду України
згідно з Рішенням
у справі № 3-29/2024(60/24)[3]
від 11 березня 2026 року № 2-р(I)/2026
Щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ у контексті неможливості дострокового припинення договору про надання освітніх послуг з ініціативи закладу вищої освіти з підстави порушення здобувачем освіти обов’язків чи інших вимог стосовно проживання в гуртожитку закладу вищої освіти
Суб’єкт права на конституційну скаргу: Падєрін В.О.
Фабула справи: суб’єкт права на конституційну скаргу звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) пункт 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ від 1 липня 2014 року № 1556–VII (далі – Закон № 1556).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 однією з підстав для відрахування здобувача вищої освіти є „порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання“.
На думку Падєріна В.О., застосування оспорюваного припису Закону № 1556 у його справі призвело до порушення гарантованого частиною другою статті 58 Конституції України права „не бути притягнутим до відповідальності за діяння, що не визнається законом як правопорушення“.
Правова позиція: здобувачами вищої освіти є особи, які навчаються в закладі вищої освіти на певному рівні вищої освіти задля здобуття відповідного ступеня і кваліфікації (пункт 11 частини першої статті 1 Закону № 1556).
Перебуваючи у правовідносинах із закладом вищої освіти, здобувач освіти реалізує своє конституційне право на вищу освіту. Ставши учасником таких правовідносин, здобувач освіти не втрачає своїх конституційних прав і свобод, які не можуть бути заміщені та мають ієрархічно вищий за юридичною силою характер щодо прав та супутніх до них обов’язків, передбачених чинним законодавством та локальними актами закладу вищої освіти.
Отримуючи освітню послугу, здобувач освіти одночасно стає учасником і інших правовідносин, пов’язаних із перебуванням в академічному середовищі. Окрім участі в освітньому процесі, здобувач освіти може бути залучений до реалізації інших активностей у межах закладу вищої освіти, які теж передбачають наявність відповідних прав та покладення обов’язків на залучених осіб.
Окремою складовою перебування здобувача освіти в межах академічного середовища є проживання в гуртожитку закладу вищої освіти. Порядок користування житловою площею в гуртожитку закладу вищої освіти регламентується нормами житлового законодавства України з урахуванням особливостей, визначених актами центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, зокрема Положенням про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 21 листопада 2019 року № 1452.
Висновки: хоча вказані правовідносини з користування житловою площею в гуртожитку закладу вищої освіти й обумовлені статусом особи, що перебуває в ньому, як здобувача вищої освіти, однак вони жодним чином не можуть впливати на порядок реалізації цією особою свого конституційного права на вищу освіту. Тому порушення обов’язків чи інших вимог щодо проживання в гуртожитку закладу вищої освіти, визначених актами законодавства та локальними актами закладу вищої освіти, не можна розглядати як підставу для припинення з ініціативи закладу вищої освіти надання освітньої послуги, а отже, і припинення реалізації конституційного права на вищу освіту.
Виконання вимог житлового законодавства України та локальних актів закладу вищої освіти щодо користування його гуртожитком не може впливати на чинність договору (контракту) та на можливість дострокового припинення його з ініціативи закладу вищої освіти.
Ключові слова: освітні права, правовий статус здобувача освіти, договірні відносини із закладом освіти
