Правова позиція
Конституційного Суду України
згідно з Рішенням
у справі № 3-162/2024(327/24)[1]
від 01 квітня 2026 року № 3-р(ІІ)/2026
Щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України у контексті нормативного регулювання продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у разі неможливості проведення судового засідання за відсутності умов воєнного стану
Суб’єкт права на конституційну скаргу: Червінський Р.Г.
Фабула справи: автор конституційної скарги звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, статті 21, частинам першій, другій статті 22, частинам першій, другій статті 29, статтям 55, 59, частині другій статті 63, частині першій статті 126, пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України (конституційність) частину п’яту статті 615 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Згідно з частиною п’ятою статті 615 Кодексу „у разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний слідчим суддею, керівником органу прокуратури під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці“.
На думку автора клопотання, частина п’ята статті 615 Кодексу „призводить до втрати ефективного судового контролю та можливості ув’язнення особи без дослідження обґрунтованості обвинувачення“ і ризиків, передбачених Кодексом, порушує принцип рівності сторін судового процесу, дає можливість ухвалювати невмотивовані судові рішення.
Червінський Р.Г. вважає, що внаслідок застосування оспорюваного припису статті 615 Кодексу „непоправно порушуються гарантії, надані Конституцією України, зокрема право на свободу і особисту недоторканність, принцип дії верховенства права, гарантія того, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави, гарантія захисту судом прав і свобод людини і громадянина, незалежності і недоторканності суду, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, доступ до правосуддя“.
Правова позиція: Конституційний Суд України констатує, що приписами Кодексу, зокрема його розділу II „Заходи забезпечення кримінального провадження“, унормовані відносини із продовження застосування до особи такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, за відсутності умов воєнного стану.
Згідно з Кодексом тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовують лише, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 Кодексу (частина перша статті 183).
За частиною першою статті 194 Кодексу під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (пункт 1); наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (пункт 2); недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (пункт 3).
Слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність усіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 Кодексу (частина друга статті 194 Кодексу).
Відповідно до статті 197 Кодексу строк дії ухвали про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (частина перша); строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому Кодексом (перше речення частини третьої).
Згідно зі статтею 199 Кодексу клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (частина перша); слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (частина четверта).
Приписами розділу IV „Судове провадження у першій інстанції“ Кодексу внормовано застосування судом до особи запобіжних заходів після завершення досудового розслідування. За частиною третьою статті 315 Кодексу під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого; під час розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II „Заходи забезпечення кримінального провадження“ Кодексу.
Висновки: у Кодексі встановлено обов’язок слідчого судді або суду розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування цього запобіжного заходу. Водночас зазначеними приписами [розділу IV „Судове провадження у першій інстанції“] Кодексу не внормовано розгляду питання щодо продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у разі неможливості проведення судового засідання.
Ключові слова: особливості кримінального провадження, свавільне тримання під вартою, принцип правовладдя, строки запобіжних заходів
