Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 квітня 2026 року
у справі № 520/10221/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спору з приводу оскарження рішення органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою стосовно поділу земельної ділянки
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Новаагро Україна» звернулося до суду з позовом до міської ради (далі - міськрада), в якому просило:
- скасувати рішення міськради про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки;
- скасувати рішення міськради про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу зазначеної земельної ділянки;
- зобов'язати міськраду повторно розглянути клопотання ТОВ «Новаагро Україна» про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «Новаагро Україна» на праві власності належать об'єкти нерухомого майна (будівлі та споруди елеваторного комплексу, корівник, газорегуляторний пункт), які розташовані на земельній ділянці комунальної власності.
З метою впорядкування земельних відносин та подальшого укладення договору оренди виключно на ту частину землі, яка необхідна для обслуговування нерухомості, позивач звернувся до відповідача за дозволом на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки. Однак, відповідач протиправно відмовив у наданні такого дозволу, чим порушив норми чинного земельного законодавства та обмежив право позивача на оформлення землекористування, гарантоване статтею 120 ЗК України.
Рішенням окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано, провадження у справі № 520/10221/25 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України [справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства].
ОЦІНКА СУДУ
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних / господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як обєкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з частиною шостою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
Отже, органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.
Відповідний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), у якому визначено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.
ВИСНОВКИ: цей спір не пов`язаний з вирішенням питання приватноправового характеру, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження рішень ОМС, підстави набуття земельних прав, критерії розмежування судової юрисдикції
