Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 січня 2019 року
у справі № 484/747/17
Цивільна юрисдикція
Щодо встановлення факту проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини
Фабула справи: після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складалася з квартири. За законом спадкодавцями першої черги є ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Протягом останніх шести років ОСОБА_4 проживав разом із батьком та здійснював догляд за ним, хоча і був зареєстрований за іншою адресою. ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, посилаючись на спадковий договір, який був укладений між ним і спадкодавцем. Проте в результаті визнання судом такого договору недійсним ОСОБА_4 пропустив установлений законом строк для прийняття спадщини.
Не маючи документів, які підтверджуються його проживання зі спадкодавцем, ОСОБА_4 просив суд встановити факт його проживання з ОСОБА_6 на час відкриття спадщини і визнати за ним право власності на вищезазначену квартиру.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4.
Мотивація касаційної скарги: позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, щодо його проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України від 11.12.2003 р. № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Висновки: відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
