Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 травня 2026 року
у справі № 914/2651/25
Господарська юрисдикція
Щодо законодавчих вимог до форми, змісту, реквізитів доручення Голови Антимонопольного комітету України
Фабула справи: Фермерського господарства «Калина-2008» (далі - Господарство) звернулося до суду з позовною заявою до територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК) про визнання недійсними та скасування розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та вимоги про надання інформації.
Господарський суд рішенням, яке залишено без змін апеляційним господарським судом постановою, у позові відмовив повністю.
Мотивація касаційної скарги: Господарство вважає, що наразі відсутній висновок щодо випадків, за яких відділення АМК має (отримує) повноваження на здійснення його завдань за межами відповідного регіону, а також відсутній висновок щодо форми, змісту, реквізитів доручення Голови Комітету та підстав для його прийняття (надання).
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п. 2 Положення відділення АМК здійснює свої завдання у відповідному регіоні, а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням Голови Комітету - за межами регіону. Голова АМК відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» спрямовує діяльність територіальних відділень та має право витребувати будь-які матеріали, що перебувають на розгляді органу АМК чи голови територіального відділення, та передати їх на розгляд іншому органу чи голові територіального відділення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Голова територіального відділення АМК проводить розслідування за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а за дорученням Голови чи органів АМК - розслідування за заявами і справами, підвідомчими цим органам.
Видання розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення закону, а має інформаційний характер, саме по собі не може порушувати прав позивача, оскільки застосування будь-яких санкцій таке розпорядження не передбачає, та лише фіксує процесуальне становище сторін у справі і містить, які саме, на думку АМК, наявні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями.
Висновки: покликання скаржника зводяться до непогодження з прийняттям Розпорядження Відділенням АМК та до того, що наданий до відзиву документ є листом, а не дорученням. Втім, означене рішення прийнято відповідачем у межах його повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом.
Верховний Суд виходить з того, що законодавством не встановлено вимоги до змісту доручення.
Ключові слова: недобросовісна конкуренція, антиконкурентні узгоджені дії, повноваження керівника державного органу, межі компетенції відділення АМК
