Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 червня 2026 року
у справі № 496/2814/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо застосування норми п. 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» до строків виконання постанов про адміністративні стягнення
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат, звернувся до районного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 та виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання постанови районного суду;
- визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 та про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання постанови районного суду у справі № 496/4198/24.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Крім того, позивач посилався на статтю 303 КупАП, за змістом якої постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Позивач указував, що у спірних правовідносинах постанова суду про накладення адміністративного стягнення була ухвалена у липні 2024 року та в тому ж місяці набрала законної сили, проте пред`явлена до примусового виконання лише у 2025 році, тобто після спливу встановленого законом строку.
За таких обставин, на думку позивача, державний виконавець був зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, натомість виконавець протиправно відкрив виконавче провадження.
Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 303 КУпАП передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який на підставі наступних указів Президента України продовжувався та триває досі.
Відповідно до абзацу 10 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, доповненого Законом України від 15.03.2022 № 2129-ІХ «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"», який набрав чинності з 26.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Отже, за загальним правилом, закріпленим у статті 303 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Водночас та сама норма прямо допускає встановлення іншими законами більш тривалих строків для окремих категорій справ, а частина перша статті 300 цього Кодексу у питаннях порядку виконання постанов відсилає до інших законів України.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про виконавче провадження». Частина перша статті 12 цього Закону також передбачає тримісячний строк, у межах якого постанова про накладення адміністративного стягнення може бути пред`явлена до примусового виконання. Таким чином, норми як КУпАП, так і Закону встановлюють однаковий строк.
Однак у період дії воєнного стану було встановлено особливості примусового виконання рішень. Так, пункт 10-2 розділу ХІІІ Закону передбачає переривання строків, визначених цим Законом, на період воєнного стану.
ВИСНОВКИ: оскільки КУпАП у питаннях строків виконання відсилає до положень Закону України «Про виконавче провадження», норма пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону є пріоритетною, а тому підлягає застосуванню і до строків виконання постанов про адміністративні стягнення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: виконання судових рішень, строки виконання, адмінстягнення
