Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 вересня 2020 року
у справі № 511/1146/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо неможливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки, з якою укладено цивільно-правові угоди
ФАБУЛА СПРАВИ
Ухвалою районного суду ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 47 КК у зв`язку з передачею його на поруки трудовому колективу ТОВ «ІРРІГАТОР Україна» на строк 1 рік. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, закрито.
Ухвалою апеляційного суду ухвалу місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини 1 статті 47 КК (у редакції Закону, яка діяла на момент прийняття рішення) особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Звільнення від кримінальної відповідальності, виходячи з приписів статті 47 КК, можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, який здатний забезпечити проведення заходів виховного характеру та їх контроль з метою виправлення та перевиховання особи, яка звільняється від кримінальної відповідальності. Така особа має виправдати довіру колективу, а саме: дотримуватися правил внутрішнього трудовогорозпорядку на підприємстві, в установі чи організації, належно виконувати, покладені на неї, трудові обов`язки, зобов`язання щодо своєї поведінки, взяті на загальних зборах колективу, не уникати виховного впливу колективу та своєю працею демонструвати бажання виправлятися тощо.
Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору.
За змістом статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК. Так, вказаною нормою встановлено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Правова природа трудового договору та цивільно-правового договору має ряд відмінних ознак. Так, зокрема трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
ВИСНОВКИ: відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем і може обумовлюватися свободою договору, визначеною ЦК.
Відтак характер цивільно-правових угод та їх юридичний зміст не можуть забезпечити, передбачених статтею 47 КК, умов звільнення особи від кримінальної відповідальності. А тому укладення особою цивільно-правової угоди з підприємством, установою, організацією не може слугувати підставою для передачі її на поруки колективу та звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: умови звільнення від кримінальної відповідальності, підстави передачі на поруки, межі застосування нереабілітуючих підстав
