Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 жовтня 2026 року
у справі № 320/40757/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо застосування законодавства, чинного на момент фактичної виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення
Фабула справи: ОСОБА_1, за участю третьої особи - малолітньої ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Солом'янській районній в м. Києві державній адміністрації з питань призначення грошової компенсації на будівництво (придбання) житла членам сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, від 16 вересня 2022 року № 59 про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Солом'янській районній в м. Києві державній адміністрації з питань призначення грошової компенсації на будівництво (придбання) житла членам сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, від 28 березня 2024 року № 43 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації у зв`язку з виплатою одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова № 168);
- стягнути з Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2, грошову компенсацію згідно з пунктом 37 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 719, у розмірі 3 789 817,13 грн (далі - Порядок № 719).
Київський окружний адміністративний суд рішенням у позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення Київського окружного адміністративного суду та ухвалив нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 стверджує про відсутність правового висновку щодо застосування положень статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), частини першої статті 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), абзацу шостого пункту 35 Порядку № 719 у контексті положень статті 58 Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1- рп/99 та від 13 травня 1997 року № 1-зп.
ОСОБА_1 вважає, що, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 та від 13 травня 1997 року № 1- зп, слід дійти висновку про непоширення внесених постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 265 «Деякі питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» (далі - Постанова № 265) змін, зокрема, до пункту 35 Порядку № 719 щодо виплати компенсації позивачці, оскільки такі зміни набрали чинності після набуття нею права на відповідну виплату.
Правова позиція Верховного Суду: право осіб з інвалідністю внаслідок війни та членів сімей загиблих (померлих) захисників України на забезпечення житлом визначено, зокрема, пунктом 18 частини першої статті 13 Закону № 3551-XII.
Порядок № 719 визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для сімей осіб, визначених абзацами п'ятим - восьмим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі - одержувач грошової компенсації), включені до списків осіб, які користуються правом позачергового (першочергового) одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пунктах 2 і 3 цього Порядку (далі - квартирний облік), та інформацію про яких внесено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.
Пунктом 35 Порядку № 719 (у редакції, чинній станом на вересень 2022 року) підставами для відмови у виплаті грошової компенсації були визначені:
- втрата заявником статусу члена сім'ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни;
- придбання, набуття у власність заявником та/або членами сім'ї, на яких розраховано грошову компенсацію, житлового приміщення на підконтрольній Україні території, інвестування в об'єкти житлового будівництва шляхом укладення інвестиційного договору відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» або договору купівлі-продажу майнових прав, або договору про пайову участь з нормою жилої площі, що відповідає нормі, визначеній статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім'ї), після призначення грошової компенсації;
- зняття заявника з квартирного обліку.
Разом з тим, Постановою № 265, яка набрала чинності 28 березня 2023 року, зокрема, положення пункту 35 Порядку № 719 було доповнено такою підставою для відмови у виплаті грошової компенсації за житло члену сім'ї загиблого військовослужбовця, як виплата такій особі одноразової грошової допомоги після призначення грошової компенсації.
Як убачається з установлених судами обставин справи, ОСОБА_3 за життя було призначено грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення. Після його загибелі позивачка звернулася із заявою про виплату їй цієї компенсації як уповноваженому члену сім`ї на підставі пункту 37 Порядку № 719.
Як установили суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, на момент набрання чинності Постановою № 265 компенсація позивачці фактично не була виплачена. Тому, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що правовідносини щодо фактичної виплати цієї компенсації на момент набрання чинності Постановою № 265 не були завершеними.
Застосування Постанови № 265 до правовідносин, які виникли у цій справі, не є порушенням засади про недопустимість зворотної дії нормативного регулювання, оскільки таке регулювання стосується права на виплату, яке на момент набрання чинності Постановою № 265 ще не було реалізоване.
Крім того, положення Постанови № 265 не можна тлумачити окремо від частини сьомої статті 163 Закону № 2011-XII та пункту 2 Постанови № 168, які були чинними станом на дату загибелі чоловіка позивачки та на дату її звернення із заявою про виплату компенсації за житло.
Частина сьома статті 163 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_3) визначає, що у разі, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Отже, законодавець установив обмеження одним видом соціальної виплати, належної члену сім`ї загиблого військовослужбовця, у разі одночасного виникнення права на різні види виплат.
Внесення Постановою № 265 змін до пункту 35 Порядку № 719, зокрема щодо врахування факту отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168, не може розглядатися як запровадження нового за змістом обмеження права на грошову компенсацію, оскільки відповідне правило щодо неможливості одночасного отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційної виплати вже було встановлено частиною сьомою статті 163 Закону № 2011-XII.
Отже, зміни, внесені до пункту 35 Порядку № 719, були спрямовані на приведення підзаконного регулювання у відповідність із положеннями закону та забезпечення узгодженості механізму реалізації права на відповідні соціальні виплати, а не на встановлення нової підстави для позбавлення особи раніше набутого права. У такому розумінні Постанова № 265 конкретизувала порядок застосування вже встановленого законом правила та забезпечила системну узгодженість положень Порядку № 719 із частиною сьомою статті 163 Закону № 2011-XII.
Отримання позивачкою ОГД як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби з захисту Батьківщини, за Постановою № 168 є обставиною, що виключає можливість подальшої виплати їй грошової компенсації на будівництво (придбання) житла за Порядком № 719.
Обмеження права на одночасне отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційної виплати ґрунтується на законі (частина сьома статті 163 Закону № 2011-XII), який був чинним на дату загибелі чоловіка позивачки, а зміни до пункту 35 Порядку № 719, внесені Постановою № 265, лише конкретизували цю законодавчу норму на підзаконному рівні.
При цьому зміни, внесені Постановою № 265, зокрема, до пункту 35 Порядку № 719, не можуть розглядатися як такі, що позбавили позивачку набутого права компенсації на житло, оскільки на момент набрання ними чинності спірна грошова компенсація фактично виплачена не була, а нове регулювання мало застосуватись до подальшої реалізації права на її виплату з урахуванням того, що ще до прийняття Постанови № 265 частина сьома статті 163 Закону № 2011-XII та пункт 2 Постанови № 168 встановлювали правило про здійснення за вибором особи лише однієї з одночасно належних їй одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати.
Висновки: положення статті 13 Закону № 3551-XII та частини першої статті 12 Закону № 2011-XII необхідно розуміти так, що ці норми гарантують відповідним категоріям осіб право на забезпечення житлом, у тому числі шляхом виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, однак реалізація такого права здійснюється у порядку та на умовах, визначених законодавством, чинним на момент фактичної виплати; якщо до фактичної виплати компенсації законодавство було змінено, мають застосовуватися умови її виплати, відповідні й чинні на цей момент.
Ключові слова: соціальний захист членів сімей загиблих військовослужбовців, житлове забезпечення ветеранів війни, умови надання соціальних виплат, дія нормативно-правових актів у часі, принцип юридичної визначеності, реалізація права на грошову компенсацію
