Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 вересня 2026 року
у справі № 373/1381/25[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування строків звернення до суду за стягненням заробітної плати з урахуванням неконституційності закону
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила стягнути з ТОВ «Європейський правовий захист» на свою користь заборгованість із заробітної плати у сумі 200 798,20 грн.
Міськрайонний суд рішенням позов задовольнив:
Апеляційний суд постановою рішення міськрайонного суду скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Європейський правовий захист» про стягнення заборгованості з заробітної плати задовольнив частково: вирішив стягнути з ТОВ «Європейський правовий захист» на користь ОСОБА_1 заборгованість із нарахованої, але не виплаченої, заробітної плати у сумі 24 609,48 грн - розрахунок проведений без відрахування податків та інших обов'язкових платежів; вирішив стягнути з ТОВ «Європейський правовий захист» в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви у сумі 246,09 грн.
ОЦІНКА СУДУ
У цій справі перед Верховним Судом ставиться питання про те, у який спосіб застосовується стаття 233 КЗпП України під час вирішення трудових спорів щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, які виникли до рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025.
У конкретній категорії трудових спорів, які стосуються справ про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмеження строку звернення до суду у три місяці залишається дійсним, якщо звільненому працівнику роботодавець надав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, і цей строк сплив до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025. Частина друга статті 233 КЗпП України не розглядалась Конституційним Судом України у рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025. Водночас вона є спеціальною та уточнюючою до змісту частини першої статті 233 КЗпП України, оскільки містить спеціальне виключення до загального правила вирахування строків звернення до суду, передбачених частиною першою статті 233 КЗпП України, щодо конкретного виду трудового спору.
ВИСНОВКИ: застосування частини другої статті 233 КЗпП України не залежить від рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист трудових прав, остаточний розрахунок при звільненні, строки звернення до суду, конституційний контроль
