Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 жовтня 2026 року
у справі № 676/3341/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо неможливості продовження апеляційного розгляду та скасування виправдувального вироку у разі смерті обвинуваченого
Фабула справи: за вироком суду першої інстанції ОСОБА_19 визнано невинуватою і виправдано за ч. 2 ст. 276 КК у зв`язку з недоведеністю її вини у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Апеляційний суд, здійснивши апеляційний перегляд, дійшов висновку про невмотивованість рішення суду першої інстанції щодо виправдання обвинуваченої. Водночас, встановивши, що на момент апеляційного розгляду ОСОБА_19 померла, цей суд ухвалою скасував виправдувальний вирок і на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК закрив кримінальне провадження стосовно обвинуваченої у зв`язку з її смертю.
Мотивація касаційної скарги: захисник ОСОБА_18 зазначає, що апеляційний суд, продовживши здійснення кримінального провадження стосовно померлої особи без мети її реабілітації, порушив фундаментальні засади, неправомірно і необґрунтовано визнав ОСОБА_19 винуватою та скасував виправдувальний вирок місцевого суду. Захисник зазначає, що за таких умов обвинувачена, яка померла до початку апеляційного розгляду, була позбавлена можливості реалізовувати гарантовані їй КПК права, зокрема брати участь у судовому засіданні, особисто спростовувати доводи апеляційної скарги прокурора, надавати пояснення та реалізувати право на захист у повному обсязі. Також він указує на невірне відображення в ухвалі позиції доньки померлої ( ОСОБА_21 ) щодо нібито вона наполягала на реабілітаціїї її померлої матері, а насправді ОСОБА_21 заперечила проти задоволення апеляційної скарги та вказувала на законності виправдувального вироку. На думку захисника, за наявності підстав для закриття провадження апеляційний суд не мав права розглядати апеляційну скаргу прокурора по суті.
Правова позиція Верховного Суду: у цій справі правова проблема полягає у визначенні порядку апеляційного перегляду виправдувального вироку щодо обвинуваченого, який помер до початку такого перегляду, без мети його реабілітації, що зумовлює необхідність тлумачення у взаємозв`язку положень статей 284 та 417 КПК.
Законодавець визначив імперативний обов'язок для прокурора і суду припинити кримінальне переслідування особи, яка померла під час досудового розслідування або на стадії судового розгляду, "крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого".
При цьому положення п. 2 ч. 10 ст. 284 КПК мають на меті встановити процесуальний порядок вирішення питання про закриття кримінального провадження, який би гарантував право близьких родичів або членів сім'ї померлого заперечити проти такого закриття та просити продовжити кримінальне провадження з метою реабілітації померлого. Цим положенням ст. 284 КПК була доповнена згідно із Законом України № 2462-IX від 27 липня 2022 року, ухваленим після рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022.
Чинний КПК не містить жодного положення, яке б передбачало можливість продовження кримінального провадження щодо померлої особи з іншою метою, ніж її реабілітація. Хоча це дійсно іноді може виглядати неправильним чи несправедливим, особливо по відношенню до потерпілих, але станом на сьогодні КПК не передбачає можливості кримінального переслідування померлих осіб. Це, на думку Великої Палати, обумовлено тим, що смерть обвинуваченого позбавляє кримінальне провадження легітимної процесуальної мети (за відсутності мети реабілітації цієї особи). У такому разі припиняється процесуальна діяльність, спрямована на подальше вирішення питання про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення та можливість застосування до неї кримінально-правових наслідків. Припинення кримінального переслідування померлої особи дає змогу уникнути невиправданого витрачання ресурсів держави, оскільки продовження такого переслідування виключно заради формального встановлення її винуватості, як правило, не має практичного сенсу. Крім того, із настанням смерті призначення покарання, так само як і його виконання, є об`єктивно неможливими, а відтак у цій частині кримінальне провадження втрачає перспективу.
До того ж, посмертне продовження кримінального провадження щодо обвинуваченого без мети його реабілітації неминуче призводить до порушення низки фундаментальних гарантій справедливого судового розгляду. Зокрема, стає неможливо забезпечити право на участь у розгляді справи (ч. 3 ст. 21 КПК) та право на захист у його змісті, визначеному ст. 20 КПК (надання пояснень, збирання і подання доказів, особиста участь). За таких умов порушується і принцип змагальності та рівності сторін (ст. 22 КПК), оскільки сторона обвинувачення зберігає можливість обстоювати свою позицію, тоді як сторона захисту позбавлена ключових інструментів, пов`язаних із волевиявленням і участю обвинуваченого.
Таким чином, за відсутності мети реабілітації смерть обвинуваченого зумовлює припинення подальших процесуальних дій щодо нього та виключає можливість продовження судового провадження поза межами тієї виняткової мети, яка прямо передбачена п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.
Підсумовуючи наведене, Велика Палата робить проміжний висновок, що за чинним КПК у разі смерті обвинуваченого кримінальне провадження щодо цієї особи не може продовжуватися, окрім випадку, коли це необхідно для реабілітації померлого.
Стаття 284 КПК, окрім підстав закриття кримінального провадження, містить також положення, що регулюють порядок закриття провадження, але вони, головним чином, стосуються стадій досудового розслідування та судового розгляду в суді першої інстанції. Ці правила можуть застосовуватись також судами апеляційної та касаційної інстанцій, але з урахуванням особливостей, відповідно, апеляційного та касаційного перегляду (ч. 1 ст. 405 КПК, ч.1 ст. 434 КПК).
Стаття 417 КПК містить спеціальне правило, яке стосується стадії апеляційного перегляду: «суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження». Однак, як видно зі змісту цієї статті, вона визначає порядок закриття кримінального провадження у разі оскарження в апеляційному порядку обвинувального вироку суду, але не містить жодних правил, які би регулювали порядок дій суду апеляційної інстанції у разі смерті обвинуваченого, стосовно якого оскаржено виправдувальний вирок.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження. Однією з загальних засад кримінального провадження є принцип верховенства права, який, відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК «застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини».
Висновки: у разі смерті обвинуваченого, стосовно якого в апеляційному порядку оскаржено виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження (якщо вирок ухвалено і оскаржено стосовно кількох осіб - закриває апеляційне провадження в частині оскарження вироку стосовно померлого) на підставі ст. 8, ч. 6 ст. 9, п. 5 ч. 1 ст. 284, 417 КПК, крім випадку, якщо цей вирок оскаржено стороною захисту в частині мотивів і підстав виправдання та близькі родичі або члени сім’ї померлого наполягають на продовженні розгляду цієї апеляційної скарги.
Ключові слова: межі апеляційного перегляду, реабілітація померлого, припинення кримінального провадження