Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 вересня 2026 року
у справі № 229/188/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо права прокурора на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень з підстав порушень у кримінальному подженні
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком міський суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_19 за частиною другою статті 389 КК України - до обмеження волі на строк один рік шість місяців; частиною третьою статті 185 КК України - до позбавлення волі на строк чотири роки, а на підставі частини першої статті 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Ухвалою апеляційний суд вирок міського суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Тлумачення пункту 20 частини другої статті 36, пункту 6 частини першої статті 393, пункту 6 частини першої статті 425 КПК України дає підставу для висновку, що прокурор має самостійне право ініціювати апеляційний та касаційний перегляд і тоді, коли вимога апеляційної чи касаційної скарги спрямована на поліпшення становища обвинуваченого (засудженого) або відновлення його порушених процесуальних прав.
Оскільки прокурор є самостійним суб'єктом права на оскарження судових рішень, неподання апеляційної (касаційної) скарги обвинуваченим (засудженим) або його захисником не позбавляє прокурора права оскаржити рішення з підстав порушення прав цієї особи.
Водночас, якщо під час апеляційного чи касаційного розгляду обвинувачений (засуджений) заперечує проти запропонованого прокурором способу усунення порушення, суд повинен оцінити цю обставину, з'ясувати характер такої позиції, перевірити її добровільність та усвідомленість і врахувати при визначенні того, чи було допущено порушення та який спосіб його усунення є належним.
Проте це стосується розгляду апеляційної чи касаційної скарги по суті, а не права прокурора на її подання.
Право прокурора на апеляційне чи касаційне оскарження на користь обвинуваченого (засудженого) не може бути обмежене виключно порушеннями, переліченими в частині другій статті 412 КПК України як безумовні підстави для скасування судового рішення.
Частина перша статті 412 КПК України є загальною нормою, яка визначає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. А частина друга цієї статті перелічує порушення, за наявності яких судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню.
Обидві частини статті 412 КПК України визначають підстави скасування судового рішення, а не коло суб'єктів апеляційного чи касаційного оскарження.
А тому обмеження цього права лише «безумовними» підставами фактично доповнило б пункт 6 частини першої статті 393 та пункт 6 частини першої статті 425 КПК України положенням, якого законодавець не ухвалював.
До того ж право прокурора звернутися до суду касаційної інстанції з підстав порушення права засудженого на захист та ухвалення рішення на його користь не порушує засади рівності сторін і не змінює процесуальних функцій суду, обвинувачення та захисту, оскільки таке звернення зумовлене не приватним інтересом особи, а необхідністю забезпечення законності кримінального судочинства та досягнення завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.
ВИСНОВКИ: прокурор вправі подавати апеляційну та касаційну скаргу на судові рішення, посилаючись як на порушення, передбачені частиною другою статті 412 КПК України, так і на інші порушення, які відповідно до частини першої цієї статті перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процесуальний статус прокурора, право на перегляд судових рішень, порушення вимог КПК