Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 квітня 2019 року
у справі № 638/4452/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо обов’язковості надання згоди другим з подружжя на укладення договору
Фабула справи: ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус, про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що вона перебуває з ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі. Її чоловік здійснює підприємницьку діяльність та надає послуги із штукатурних, малярних та інших робіт із завершення будівництва. Без документального підтвердження факту неякісного проведення ремонтних робіт з укладання плитки на підлозі нежитлових приміщень та посилання на ці документи між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як фізичною особою було укладено договір про відшкодування заподіяної шкоди, посвідчений приватним нотаріусом. Вказаний договір виходить за межі дрібного побутового і передбачає відчуження ОСОБА_6 грошових коштів або майна у випадку його примусового виконання, що порушує її права на спільне сумісне майно подружжя та інтереси сім'ї. Крім цього, нотаріус не мала права посвідчувати оспорюваний правочин без її згоди як дружини. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила визнати недійсним вказаний договір.
Рішенням районного суду в задоволенні позову відмовлено. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що жодним нормативним актом не передбачена необхідність надання згоди одного з подружжя на укладення договору про відшкодування майнової шкоди. Тому відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину.
Рішенням апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення районного суду скасовано і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено з інших підстав. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що договір про відшкодування майнової шкоди не є правочином щодо розпорядження спільним майном подружжя, а тому вимоги ст. ст. 63, 65 СК України, ст. 369 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини. При укладенні оспорюваного договору було дотримано загальних вимог цивільного законодавства, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_4 вважає, що суди не встановили наявність факту цивільно-правових відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки в матеріалах справи відсутні договір будівельного підряду, акт прийняття робіт, накладні на придбання та доставку будівельних матеріалів. Судами не взято до уваги, що ОСОБА_5 не є власником нежитлових приміщень, в яких проводилися ремонтні роботи. Оспорюваний правочин є удаваним. Прийнявши пропозицію укласти удаваний правочин, ОСОБА_6 зобов'язався передати грошові кошти, набуті під час шлюбу, а отже розпорядився спільним майном подружжя без її згоди та не в інтересах сім'ї.
Правова позиція Верховного Суду: договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Вищевказана стаття визначає правила розпорядження подружжям майном, що є об'єктом права їх спільної сумісної власності. Таке розпорядження здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з'ясована окремо.
Висновки: для укладення договору про відшкодування шкоди отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки той з подружжя, хто укладає такий договір, не розпоряджається їх спільним майном, він стає учасником зобов'язальних правовідносин.
Ключові слова: характер правовідносин, цивільно-правові відносини, приховування волі учасників, особиста користь
