Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 квітня 2019 року
у справі № 303/7065/17
Цивільна юрисдикція
Щодо поважних причин пропущення строку для прийняття спадщини
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позивач вважала, що шестимісячний строк для прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин ‒ наявність розбіжностей в документах, що підтверджують родинні відносини між спадкодавцем та спадкоємцем.
Позивач вказувала, що до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини вона звернулася до нотаріальної контори з усіма документами для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_5, однак їй було відмовлено, оскільки у свідоцтві про шлюб її батьків та в її свідоцтві про народження прізвище її батька було зазначено як ОСОБА_3.
Для встановлення розбіжностей у документах позивач зверталася із запитами до архівних установ та Українського бюро лінгвістичних експертиз. Після одержання експертного висновку вона одразу звернулася до нотаріальної контори. Їй повідомили, що ОСОБА_3 (син померлого) подав заяву про прийняття спадщини, тому може надати їй письмову згоду на подання заяви про прийняття спадщини. Проте, письмової згоди вона не отримала, заяву про прийняття спадщини у встановлений строк не подала, тому їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено, оскільки у позивача не було поважних причин, що перешкоджали у визначений законодавством шестимісячний строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Рішенням апеляційного суду скасовано та ухвалено постанову про задоволення позову. Ця постанова мотивована тим, у позивача виникли об'єктивні труднощі щодо встановлення розбіжностей у документах, що підтверджують її родинні зв'язки зі спадкодавцем.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 вказує, що розбіжності у прізвищі її померлого батька не є перешкодою для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. У позивача не було поважних причин, що перешкоджали їй у визначений законодавством шестимісячний строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини».
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця у вчиненні цих дій.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
- у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
- ці обставини визнані судом поважними.
Висновки: поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця у вчиненні цих дій. Неоднакове зазначення прізвища батька позивача в офіційних документах не є істотними та непереборними труднощами, що перешкоджали звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Ключові слова: спадкування за заповітом, розбіжності у написанні прізвища, неоднакове зазначення прізвища, помилка у документі, пропущення строку
