Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 березня 2018 року
у справі № 818/47/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо оподаткування агентської винагороди, сплаченої на користь нерезидента за експортними договорами
Фабула справи: ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників, правонаступником якої є управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - управління ОВПП ДФС), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» зазначило, що контролюючий орган під час перевірки дійшов помилкового висновку про порушення ним вимог податкового законодавства при виплаті нерезиденту доходу з джерелом походження з України шляхом неутримання та несплати при цьому податку з такого доходу. Оскільки агентська винагорода, розрахована як процент від суми отриманої оплати за експортними контрактами, не являється доходом у вигляді процентів в силу положень пп. 14.1.206 п.14.1 ст. 14 ПК України.
Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення.
Мотивація касаційної скарги: управління ОВПП ДФС зазначає, що доходи, виплачені позивачем на користь нерезидента AL BORZ EQUIPMENT TRAIDING (LLC.), Об'єднані Арабські Емірати, за договорами переуступки права вимоги боргу, розрахованих як проценти від суми отриманих авансових виплат за основними експортними контрактами, є доходами, отриманими нерезидентом з джерелом походження з України у вигляді процентів (доход від боргових вимог) та оподатковуються згідно з нормами п. 2 ст. 11 Угоди між Урядом України і Урядом Об'єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень щодо податків на доходи і капітал, з урахуванням вимог, визначених ст. 103 ПК України.
Правова позиція Верховного Суду: особливості оподаткування нерезидентів до 31.12.2014 визначались положеннями ст. 160 ПК України, відповідно до п.160.2 якої резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у п.п. 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Внаслідок зміни законодавства з 01.01.2015 особливості оподаткування нерезидентів врегульовано п. 141.4 ст. 141 ПК України, відповідно до пп. 141.4.2 якої резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у п.п. 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Як згідно з п. 160.1 ст. 160 ПК України (у редакції до 31.12.2014), так і з пп. 141.4.1 п.141.4 ст. 141 ПК України (у редакції з 01.01.2015), доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, є, зокрема: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
При цьому проценти, відповідно до пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.
До процентів включаються:
- платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;
- платіж за використання коштів, залучених у депозит;
- платіж за придбання товарів у розстрочку;
- платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу);
- винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено і право на отримання таких платежів.
Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум.
Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.
З матеріалів справи вбачається, що за агентськими угодами позивач отримав від нерезидента - Dalahoo Pars Kish Engineering & Manufacturing Co. (DEMCO), Іран - агентські послуги, які надавалися на території Ісламської Республіки Ірану та полягали у пошуках клієнтів для продажу товару, робіт (послуг) ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання». При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що факт укладення договорів про переуступку права вимоги до агентських угод не змінює характер цивільно-правових договорів, укладених між ПАТ та Dalahoo Pars Kish Engineering & Manufacturing Co. (DEMCO), Іран, з надання агентських послуг, а свідчить лише про заміну сторони в зобов'язанні, а саме кредитора, на користь якого позивач зобов'язався сплатити дебіторську заборгованість.
Висновки: агентська винагорода, розрахована у розмірі 15% від суми отриманої оплати за експортними контрактами, не є процентами, а тому не являється доходом із джерелом їх походження з України у вигляді процентів відповідно до п.1 60.1 ст. 160 ПК України (у редакції до 31.12.2014) та пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України (у редакції з 01.01.2015). У зв'язку з цим посилання відповідача на ст. 11 «Проценти» Угоди між Урядом України і Урядом Об'єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень щодо податків на доходи і капітал є безпідставними.
Ключові слова: подвійне оподаткування, оподаткування нерезидентів, доходи нерезидента, агентські договори, договори про відступлення права вимоги, застосування міжнародних правил
