Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 січня 2019 року
у справі № 367/4137/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо витребування земельної ділянки у добросовісного набувача у порядку, передбаченому ЦК України
Фабула справи: заступник прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський» (далі - НПП «Голосіївський»), про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову першого заступника прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.
Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що, позивачем не доведено підстав для застосування положень ст. 388 ЦК України, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази того, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та земель НПП «Голосіївський», а отже, відсутні підстави для отримання згоди Кабінету Міністрів України, як уповноваженого органу щодо передачі спірної земельної ділянки у власність громадян. На момент відведення спірної земельної ділянки в 2008 році Кабінет Міністрів України згідно з редакцією ст. 149 ЗК України на відповідну дату не уповноважувався на погодження вилучення спірної земельної ділянки, а тому твердження позивача, що спірна земельна ділянка була незаконно вилучена без погодження спеціально-уповноважених органів і без відома розпорядника земельної ділянки, є безпідставним і необґрунтованим. Судом без обґрунтування співмірності та із порушенням балансу приватних і державних інтересів, без урахування механізму державного управління і принципу «належного урядування», позбавлено права власності. Суд не застосував строк позовної давності до вимог прокурора.
Правова позиція Верховного Суду: за правилом ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
- було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
- було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
- вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення ст. 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Вирішуючи спір, апеляційний суд, встановивши, що спірна земельна ділянка вибула із володіння поза волею власника на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке прийнято поза межами його компетенції і яке у подальшому було визнано недійсним на підставі рішення суду, що набрало законної сили, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право витребувати спірну земельну ділянку від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції правильно підкреслив, що правовідносини, пов'язані із вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний інтерес, а протиправність дій органу місцевого самоврядування, спрямована на вибуття земельної ділянки із володіння держави, такому інтересу не відповідає.
Висновки: враховуючи встановлену судовим рішенням у справі № 367/3918/13-ц незаконність вибуття земельної ділянки з володіння держави, витребування цієї земельної ділянки у добросовісного набувача у порядку, передбаченому ЦК України, є пропорційним заходом. Під час розгляду судами спору між сторонами не було встановлено наявності будівель чи споруд на спірній земельній ділянці. А ОСОБА_4, як добросовісний набувач, не позбавлена права заявляти вимоги про виплату компенсації до ОСОБА_6, який продав їй спірну земельну ділянку.
Ключові слова: вибуття земельної ділянки із державної власності, продаж земельної ділянки
