Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 травня 2018 року
у справі № 305/1180/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо недійсності договору іпотеки укладеного в забезпечення договору, що визнано неукладеним
Фабула справи: ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», державного нотаріуса Рахівської державної нотаріальної контори, відділу ДВС Рахівського районного управління юстиції про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду першої інстанції було визнано недійсним іпотечний договір, укладений між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори; визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом. Зобов'язано державного нотаріуса Рахівської державної нотаріальної контори виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою нерухомого майна відповідно до іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_3; внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про зняття заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_3.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_9 відхилено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції з підстави передбаченої п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції ст.ст. 205-210, 640 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Отже інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом.
Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Враховуючи те, що судом першої інстанції в рішенні, яке набуло чинності, встановлено, що кредитний договір є неукладеним, то таке зобов'язання не може забезпечуватись дійсним договором іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Оскільки оспорюваний договір іпотеки укладений в забезпечення виконання кредитного договору, який є неукладеним, це суперечить вимогам цивільного законодавства щодо застави майна та с.4 ст.3 Закону України «Про іпотеку».
Висновки: не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, тому не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. Якщо кредитний договір визнано рішенням суду неукладеним, то договір іпотеки, який укладався в забезпечення виконання даного договору, є недійсним.
