Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 травня 2018 року
у справі № 320/8269/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню під час звернення стягнення на предмет застави
Фабула справи: ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Порше Мобіліті», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позивач вказував на те, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на належний йому транспортний засіб для задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього транспортного засобу, вимог за кредитним договором з ТОВ «Порше Мобіліті».
При цьому ОСОБА_3 зазначив, що заборгованість, вказана у згаданому виконавчому написі на момент його вчинення є спірною і кредитний договір з ТОВ «Порше Мобіліті» оскаржується в судовому порядку.
При цьому, ОСОБА_3 зауважив, що не отримував вимоги від ТОВ «Порше Мобіліті» про дострокове погашення усієї суми заборгованості за кредитним договором, зазначеної у спірному виконавчому написі, крім того відповідач як обтяжувач не зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції скасував рішення першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, мотивуючи тим, що наявне зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення хоча й без підпису позивача, однак свідчить про отримання останнім вимоги ТОВ «Порше Мобіліті»; до заяви ТОВ «Порше Мобіліті» надало нотаріусу всі необхідні для вчинення виконавчого напису документи, а пред'явлення ОСОБА_3 до суду позову про визнання кредитного договору недійсним уже після вчинення спірного виконавчого напису на його законність не впливає та правового значення при вирішенні питання про визнання цього документа таким, що не підлягає виконанню, не має.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 вказує, що під час вирішення справи суд апеляційної інстанції не врахував, що зазначена у виконавчому написі нотаріуса сума заборгованості є спірною; повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з указаною в ньому сумою не виконаної вимоги, що зазначена у спірному виконавчому написі нотаріуса, позивач не отримував і повідомлення про вручення поштового відправлення не підписував, а відомості про реєстрацію такого відправлення у відділенні поштового зв'язку взагалі відсутні; сума заборгованості, зазначена в повідомленні, відрізняється від указаної в оспорюваному виконавчому написі.
ТОВ «Порше Мобіліті» як обтяжувач, незважаючи на вимоги ч.3 ст.24 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» свого обов'язку щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не виконало, а також що виконавчий напис інформації про строк, за який здійснюється стягнення, не містить.
Правова позиція Верховного Суду: кредитний договір не є предметом спору в указаній справі, а також виходить із встановленого ст. 204 ЦК України принципу презумпції правомірності правочину, оскільки рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено, а згідно з даними з Єдиного реєстру судових рішень вказане рішення апеляційна та касаційна інстанції залишили без змін.можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним - Законом «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
При цьому неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат», а не вчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.
Висновки: факт недотримання стягувачем положень ч.3 ст.24 та ч.1 ст. 27 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і не здійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
