Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 жовтня 2019 року
у справі № 916/1572/19
Господарська юрисдикція
Щодо накладення арешту на грошові кошти, призначені для виплати заробітної плати
Фабула справи: ТОВ «Прем`єр Строй» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Даніан» про стягнення грошей за неналежне виконання відповідачем умов договору. ТОВ «Прем`єр Строй» подало заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Даніан», які обліковуються у банках та інших установах.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, заяву задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Даніан» посилається на те, що ухвалення оскаржуваних судових рішень фактично блокує господарську діяльність відповідача, унеможливлює виконання зобов'язань з виплати заробітної плати та сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також зобов`язань перед контрагентами.
Правова позиція Верховного Суду: приписами ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в ст. ст. 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях ст. 97 КЗпП, ст. ст. 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до ст. ст. 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», ст. 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Висновки: рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 916/73/19.
Ключові слова: підстави застосування заходів забезпечення позову, матеріально-правові обмеження, застереження при застосуванні арешту грошових коштів
