Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 жовтня 2019 року
у справі № 243/2071/18
Цивільна юрисдикція
Щодо відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні працівників, у разі впливу форс-мажорних обставин
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі», у якому просила стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що висновки суду про наявність факту настання для відповідача форс-мажорних обставин є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству. Судом помилково застосовано до спірних правовідносин положення ст. ст. 263, 617 ЦК України, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами трудового законодавства.
Правова позиція Верховного Суду: наказом від 08 травня 2015 року по ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» запроваджено особливості ведення діяльності на неконтрольованій території.
Звільнення позивача ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України мало місце 24 березня 2017 року. У день звільнення з ОСОБА_1 не було проведено повний розрахунок, а саме: заробітну плату, а також компенсацію за невикористану відпустку.
За змістом ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
13 березня 2017 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», яке здійснювало свою виробничу діяльність у місті Горлівка Донецької області, зазнало захоплення невідомими особами, та немає доступу до кадрової, бухгалтерської та іншої документації, та не володіє активами до теперішнього часу. За зазначеними фактами порушені кримінальне провадження, в яких ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є потерпілою стороною за ч. 3 ст. 206 КК України.
У зв`язку з захопленням майна товариства, в розпорядженні відповідача відсутні табелі обліку робочого часу, тобто первинні документи, які фіксують факт виконання працівником роботи, про що товариство повідомляло органи ДФС. Тобто , нарахування її є технічно та юридично неможливим.
У розпорядженні відповідача відсутні накази про надання відпусток Позивачу з яких можливо було б встановити кількість днів відпустки, які не були використані Позивачем та які б підлягали компенсації в зв'язку зі звільненням.
Встановивши, що з березня 2017 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» фактично втратило контроль над своїми ресурсами, потужностями та документацією, у відповідності до узагальнених висновків науково-правового висновку, складених Торгово-промисловою палатою України від 24 липня 2017 року, дії ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за надзвичайних обставин, які спрямовані, насамперед, на захист життя і здоров`я його працівників в умовах терористичної загрози з боку незаконних збройних формувань, відсутності контролю та управління майном, не можуть бути регламентовані строками, суд зробив обґрунтований висновок про відсутність під час дії невідворотних обставин підстав для задоволення позову.
Висновки: зважаючи на те, що на момент звільнення позивача і дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені законом щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні.
Сам по собі факт звільнення позивача з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Ключові слова: порушення трудових прав, гарантії прав робітників, тимчасово окуповані території, зона АТО, антитерористична операція, непідконтрольні території, сертифікат про підтвердження непереборних обставин
