Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Рішенням
від 09 жовтня 2019 року
у справі № 9901/831/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо належної мотивації рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про невідповідність судді займаній посаді
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді судді (далі - Рішення).
Мотивація заяви: ОСОБА_1 зазначила про неправомірність процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, її дискримінаційний характер, невідповідність загальновизнаним європейським стандартам і принципам, а також нормам міжнародного права.
Правова позиція Верховного Суду: провести чітку межу між усіма критеріями кваліфікаційного оцінювання суддів видається складним. Понад те, за наведеного правового регулювання висновується, що вони тісно взаємопов`язані, а це своєю чергою покладає на ВККС обов`язок висловлювати у своїх рішеннях щодо певного судді чітке розуміння своєї позиції, особливо коли є підстави вважати, що такий суддя не відповідає займаній посаді.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача і її представника, що на оцінювання суддівського корпусу, принаймні на цьому етапі («Дослідження досьє і проведення співбесіди») суттєво впливає суб`єктивний фактор, зокрема коли йдеться про оцінювання судді на підставі результатів тестувань морально-психологічних якостей і здібностей, адже висновки членів Комісії та мотиви, якими вони керувалися при виставленні певної кількості балів фактично ґрунтується на їхньому «внутрішньому переконанні», яке як процес пізнання немає зовнішнього прояву.
Справді, оцінювати відповідність судді займаній посаді є дискреційними повноваженнями ВККС. Водночас обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат кваліфікаційного оцінювання повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема судді, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний суддівський корпус, якому довіряло б це суспільство, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо відповідності судді займаній посаді є необхідною для цього умовою та гарантією.
Висновки: належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень ВККС) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалося процедура оцінювання і чи була дотримана процедура його ухвалення. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення судді взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала суддю, виставляючи певну кількість балів, тобто які мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про невідповідність судді займаній посаді, з огляду на наслідки, які це потягне.
Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставин, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у главі ІІ Положення питань; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура оцінювання; є покликання на норми права, якими керувалася Комісія. Таке рішення повинно містити судження Комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності судді, його доброчесності та професійної етики, відтак його здатності на належному рівні здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня.
Ключові слова: порядок кваліфікаційного оцінювання, критерії кваліфікаційного оцінювання, критерій доброчесності, суддівське досьє
