Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 серпня 2019 року
у справі № 813/906/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо можливості накладення арешту на кошти платника податків у разі непідтвердження судом обґрунтованості адміністративного арешту майна
Фабула справи: Головне управління Державної фіскальної служби у області (далі - ГУ ДФС) звернулось до суду з позовом до ТОВ «Профітплюс» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків, що знаходяться у банківських установах.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було не допущено представників контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки, що відповідно до положень ст. 94 ПК України є підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках такого платника податків.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані тим, що арешт майна платника податків - ТОВ «Профітплюс», застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДФС не підтверджено судом, тому відсутні підстави для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.
Мотивація касаційної скарги: ГУ ДФС вказує на не врахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень ст.ст. 20 та 94 ПК України, а також того, що контролюючим органом було повністю дотримано вимог передбачених ст. 81 ПК України, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до пп. 20.1.33. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Згідно з п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Пп.п.п. 94.2.1 - 94.2.8 п. 94.2 ст. 94 ПК України передбачають, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;
- платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.
Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.
Висновки: не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК України. Арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Ключові слова: податкові спори, відмова у допуску до перевірки, способи погашення податкового боргу, порядок застосування адміністративного арешту майна, порядок застосування адміністративного арешту коштів, підстави застосування адміністративного арешту коштів
