ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/385/19
Провадження № 11-125заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої судді Рогач Л. І.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 9901/385/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06 березня 2019 року № 27/зп-19, № 326/вс-19 та про зобов`язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року (у складі колегії суддів Усенко Є. А., Олендера І. Я., Гімона М. М., Ханової Р. Ф., Гусака М. Б.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 06 березня 2019 року № 326/вс-19 - в частині, що стосується визначення результатів (набраних балів) його кваліфікаційного оцінювання як кандидата на вакантну посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, від 06 березня 2019 року № 27/зп-19 - в частині встановлення його рейтингу як кандидата на вакантну посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду;
- зобов`язати ВККС встановити щодо ОСОБА_1 загальний рівень рейтингової оцінки в межах конкурсу на зайняття зазначеної посади на рівні 757,5 бала (в межах першої десятки кандидатів) та внести рекомендацію Вищій раді правосуддя щодо призначення його на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що кваліфікаційне оцінювання кандидатів на вакантні посади суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду проведено ВККС з порушенням Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16).
Позивач, зокрема зазначає, що вивчення показників відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання за фахову діяльність серед кандидатів з числа осіб, які мають науковий ступінь у сфері права, дослідження досьє кандидатів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та електронних записів співбесід ВККС із цими кандидатами свідчать, що його показники за пунктами 4 та 7 глави 3 розділу ІІ зазначеного Положення (щодо наукової роботи, підвищення фахового рівня) є вищими.
ОСОБА_1 також зазначає, що вищими, порівняно з іншими кандидатами, включеними до рейтингового списку за результатами конкурсу, є і його показники щодо критерію професійної етики та доброчесності (пункти 10, 11 глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16). Позивач вважає, що Комісія необ`єктивно визначила за цими критеріями його показники, а також показники кандидатів, які зайняли вищу позицію у рейтинговому списку, не взявши до уваги ряд обставин, про які є позитивна інформація в його досьє і, навпаки, негативна, в досьє інших кандидатів.
Позивач вважає, що оскаржуваними рішеннями ВККС порушено його право на професійне зростання, розвиток фахової діяльності, на справедливий добір кандидатів, на чесну і справедливу процедуру конкурсу, у якому він брав участь.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 06 березня 2019 року № 27/зп-19 і № 326/вс-19 та про зобов`язання вчинити певні дії.
3. ОСОБА_1 не погодився з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року та подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права. У апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та винести нове, яким задовольнити його позов.
4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 квітня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року та призначила справу до розгляду в судовому засіданні.
5. 25 травня, 29 червня та 27 вересня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли клопотання про зупинення провадження у справі № 9901/385/19.
6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 вересня 2021 року відмовила в задоволенні клопотань ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 9901/385/19.
7. 01 грудня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотанння ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи за його позовом до завершення формування ВККС - відповідача у справі, що надасть йому передбачену Конституцією України можливість ефективно та повноважно брати участь у судовому процесі.
8. Також, 01 грудня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів за правилами статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для розгляду справи № 9901/385/19, зокрема матеріалів, які перебувають у розпорядженні ВККС.
У судовому засіданні 19 січня 2022 року ОСОБА_1 підтримав свої клопотання від 01 грудня 2021 року та просив їх задовольнити.
9. У судовому засіданні 19 січня 2022 року Велика Палата Верховного Суду протокольними ухвалами відмовила у задоволенні клопотань ОСОБА_1 від 01 грудня 2021 року.
10. Станом на 19 січня 2022 року до Великої Палати Верховного Суду відзив ВККС на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходив.
11. 09 січня 2022 року о 13 годині 50 хвилин - після закінчення засідання та прийняття рішення у справі № 9901/385/19 до Великої Палати Верховного Суду надійшли «Пояснення позивача ОСОБА_1 на засіданні Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 9901/385/19».
Фактичні обставини справи, установлені судом, та зміст спірних правовідносин
12. Рішенням ВККС від 02 серпня 2018 року № 186/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, з яких 27 посад суддів до Вищого антикорупційного суду та 12 посад суддів до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
13. 13 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді як особи, яка відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 7 Закону України від 07 червня 2018 року № 2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2447-VIII), тобто має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років.
14. 18 жовтня 2018 року ВККС прийняла рішення № 230/зп-18 про призначення кваліфікаційного оцінювання та іспиту під час кваліфікаційного оцінювання в межах оголошених Комісією 02 серпня 2018 року конкурсів на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, яким допустила ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
15. 12 листопада 2018 року позивач склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 75 балів. За результатами виконання практичного завдання ОСОБА_1 набрав 77,5 бала.
Загальний результат складеного кандидатом ОСОБА_1 іспиту становив 152,5 бала.
16. Рішенням Комісії від 30 листопада 2018 року № 289/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей 112 учасникам конкурсу на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
17. Позивач пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівень показників критеріїв його особистості, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
18. 31 січня 2019 року Комісією проведено співбесіду з ОСОБА_1 та оголошено перерву для прийняття рішення за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.
19. Заслухавши доповідача з відповідного питання, дослідивши досьє ОСОБА_1 як кандидата на посаду судді, матеріали, що надійшли за результатами спеціальної перевірки, надані кандидатом пояснення, Комісія дійшла висновку щодо таких результатів ОСОБА_1 : за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) позивач набрав 324 бали; за критерієм професійної етики - 125 балів; за критерієм доброчесності - 130 балів.
20. Рішенням ВККС від 06 березня 2019 року № 326/вс-19 позивача визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду; визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 набрав 579 балів.
21. Рішенням ВККС від 06 березня 2019 року № 27/зп-19 затверджено рейтинг кандидатів на зайняття 12 вакантних посад суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 186/зп-18.
Згідно з додатком 2 до зазначеного рішення ОСОБА_1 зайняв 19 позицію у рейтингу кандидатів на зайняття 12 вакантних посад суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
22. Не погодившись з рішеннями ВККС від 06 березня 2019 року № 326/вс-19, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Оцінка суду першої інстанції
23. Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що повноваження ВККС стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та є її виключною компетенцією як уповноваженого державного органу, постійно діючого у системі судоустрою. Оцінювання кандидатів за визначеними законом критеріями відбувається з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення щодо результатів кваліфікаційного оцінювання приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
24. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення стосовно участі позивача в конкурсі приймалось ВККС колегіально з дотриманням конкурсної процедури, встановленої статями 79, 81 Закону № 1402-VIII, Положенням про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (з наступними змінами) (далі - Положення № 141/зп-16), та Положення № 143/зп-16.
25. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що оскаржувані позивачем рішення прийняті у межах конкурсної процедури, умови якої позивачу були відомі заздалегідь. У зв`язку із цим доводи позивача про помилковість та необ`єктивність висновків ВККС щодо результатів його участі в конкурсі, які зроблені Комісією в межах її дискреційних повноважень, суд першої інстанції визнав недоречними. Також звернув увагу на те, що конкурсна процедура в частині встановлення відповідності кандидата певним критеріям характеризується присутністю суб`єктивного елементу, на відміну, до прикладу, від процедури притягнення особи до відповідальності, а відтак не передбачає обов`язкового доведення тих чи інших фактів, які вплинули (або могли вплинути) на результати конкурсу. Водночас суд першої інстанції зазначає, що достатнім є наявність певної інформації, яка, з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприйняті як переконливі), не спростовує уяву (сприйняття) особою, уповноваженою законом здійснити конкурсні процедури, щодо його відповідності критеріям, яким повинен відповідати кандидат.
26. Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що клопотання про зупинення провадження у справі, яке позивач надіслав на адресу суду 24 листопада 2020 року, задоволенню не підлягає. Мотивував це тим, що ВККС як юридична особа не припинила свою діяльність, а припинення повноважень членів Комісії не є підставою для зупинення провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 236 КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вимог
27. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року скаржник зазначає, що оскаржуване рішення суперечить чинному національному законодавству та матеріалам справи.
28. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи № 9901/385/19 істотно порушив основні засади судочинства, передбачені статтею 129 Конституції України, а саме: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості, а також статтю 2 КАС України, зокрема: забезпечення особі права на участь у процесі прийняття рішення; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
Мотивує це тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято 19 лютого 2021 року, однак на зазначену дату судове засідання у цій справі не призначалось, позаяк ОСОБА_1 та інші учасники процесу отримали повістки про виклик на засідання 16 лютого 2021 року.
29. Крім того, скаржник зауважує, що частина п`ята статті 205 КАС України застосовується до позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, лише у разі повторної неявки. Водночас скаржник зазначає, що після зупинення провадження у справі ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року повістка-виклик про розгляд справи № 9901/385/19 по суті вперше йому надсилалась на дату 16 лютого 2021 року. ОСОБА_1 підкреслює, що у повістці, яку він отримав 20 січня 2021 року про виклик у судове засідання, призначене на 26 січня 2021 року, предметом судового розгляду було вказано питання про поновлення строку у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВККС.
30. Скаржник також зазначає, що йому невідомо, яке рішення прийняв Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду на засіданні 26 січня 2021 року щодо поновлення зупиненого 05 вересня 2019 року провадження, оскільки суд першої інстанції не постановив щодо цього питання жодної ухвали та не надіслав її сторонам, а також відповідна ухвала відсутня і в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що суперечить вимогам статті 237 КАС України. Водночас ОСОБА_1 звертає увагу на те, що саме від часу поновлення провадження у справі, оформленого ухвалою, процес відновлюється, а перебіг процесуальних строків у справі продовжується.
31. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що двічі надавав письмові клопотання про зупинення провадження у справі до моменту відтворення персонального складу ВККС, а значить і поновлення зупиненої діяльності відповідача. Однак вважає, що підхід, обраний Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у справі № 9901/385/19, який унеможливлює реалізацію конституційно гарантованих прав однієї із сторін провадження, - відверто дискримінаційний по відношенню до суб`єкта владних повноважень.
32. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що при пред`явленні позову та упродовж численних засідань у справі № 9901/385/19, а також окремою заявою від 10 лютого 2021 року надавав до суду клопотання про витребування від відповідача доказів, які мають суттєве та вирішальне значення для розгляду справи. Також скаржник зазначає, що факт того, що він тривалий час не може отримати від відповідача копії окремих матеріалів, які стосуються процедури оцінювання його як кандидата на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, встановлений остаточним рішенням українських судів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/358/19), однак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, «притримуючись послідовної парадигми, за якої український суд вправі розглядати спори без надання можливості стороні приймати в ньому участь», навіть без фактичного існування Комісії, відразу відхилив зазначене клопотання.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
33. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення скаржника, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
34. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та не змінював змісту апеляційної скарги у встановленому КАС України порядку.
35. У частині третій статті 317 КАС України зазначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
36. Водночас частиною другою статті 317 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Щодо повідомлення учасників справи про судове засідання на якому, в порядку письмового провадження прийнято оскаржуване рішення, та поновлення провадження у справі
37. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що про засідання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 19 лютого 2021 року, на якому було прийнято оскаржуване рішення, ніхто з учасників справи № 9901/385/19 не був повідомлений.
До того ж зазначає, що повісткою про виклик від 27 січня 2021 року розгляд справи № 9901/385/19 призначався вперше, оскільки в повістках від 10 листопада 2020 року про виклик в судове засідання на 01 грудня 2020 року та від 12 січня 2021 року про виклик в судове засідання на 26 січня 2021 року предметом судового розгляду було зазначене «питання про поновлення процесуального строку». Відтак вважає, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини п`ятої статті 205 КАС України протиправно розглянув справу за позовом ОСОБА_1 без його участі, оскільки вважає, що «до позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини (щодо розгляду без участі) застосовуються лише у випадку повторної неявки».
38. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із зазначеними доводами скаржника з огляду на такі підстави.
39. Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
40. Пунктом 2 частини третьої статті 205 КАС України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки (частина п`ята цієї статті).
41. З матеріалів справи слідує, що дійсно в повістках від 10 листопада 2020 року про виклик у судове засідання на 01 грудня 2020 року та від 12 січня 2021 року про виклик у судове засідання на 26 січня 2021 року предметом розгляду зазначено «вирішення питання про поновлення строку у справі № 9901/385/19».
У зазначені судові засідання ОСОБА_1 не з`явився.
42. Однак Велика Палата Верховного Суду звертає увагу скаржника на те, що повістками від 22 серпня 2019 року про виклик у судове засідання на 05 вересня 2019 року та від 27 січня 2021 року про виклик у судове засідання на 16 лютого 2021 року предметом розгляду зазначено «розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправними та скасування рішень Комісії від 06 березня 2019 року № 27/зп-19 та № 326/вс-19 та про зобов`язання вчинити певні дії».
43. Частинами другою та третьою статті 237 КАС України передбачено, що з дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується, а провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.
44. Відтак з урахуванням зазначеного ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про те, що неявка ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 16 лютого 2021 року, була повторною, а тому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду для розгляду цієї справи правильно застосував вимоги частини дев`ятої статті 205 КАС України.
45. Також Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд першої інстанції перейшов до розгляду справи № 9901/385/19 в порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини третьої статті 205 КАС України, а відтак посилання скаржника на частину п`яту статті 205 КАС України не є застосовним до обставин цієї справи.
46. Водночас відповідно до пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
47. З наведеного слідує, що оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в судовому засіданні 16 лютого 2021 року перейшов до розгляду справи № 9901/385/19 в порядку письмового провадження (у зв`язку з повторною неявкою учасників справи), то неповідомлення учасників про розгляд справи 19 лютого 2021 року не свідчить про порушення судом першої інстанції вимог КАС України.
48. Також скаржник зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду всупереч вимогам частини першої статті 237 КАС України не постановив ухвали про поновлення зупиненого ухвалою від 05 вересня 2019 року провадження в цій справі.
49. З матеріалів справи слідує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 вересня 2019 року зупинив провадження у справі № 9901/385/19 до одужання ОСОБА_1 .
Водночас у зазначеній ухвалі суд першої інстанції зазначив про те, що на позивача як ініціатора клопотання про зупинення провадження у справі, покладено обов`язок повідомити суд про можливість участі в судовому засіданні.
50. У відповідь на телефонограму секретаря судового засідання від 20 листопада 2020 року щодо призначення розгляду питання про поновлення строку у справі № 9901/385/19 ОСОБА_1 листом, переданим безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, від 24 листопада 2020 року, серед іншого, повідомив про усунення обставин, наявних на момент зупинення провадження у справі.
51. Протокольною ухвалою від 26 січня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду поновив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС та призначив її до розгляду.
52. З наведеного слідує, що ОСОБА_1 , повідомивши суд першої інстанції про відсутність обставин, які стали підставою для зупинення провадження в цій справі, міг обґрунтовано припускати, що правових підстав для продовження зупинення у цій справі немає.
53. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що частиною третьою статті 317 КАС України визначено вичерпний перелік обставин, коли порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду. Водночас за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення за умови, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
54. Так, Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши аргументи ОСОБА_1 щодо порушення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду норм процесуального права щодо поновлення провадження, дійшла висновку про відсутність визначених частинами другою та третьою статті 317 КАС України підстав та умов для скасування рішення суду першої інстанції.
Щодо розгляду справи № 9901/385/19 без участі ВККС
55. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції порушив принцип рівноправності учасників процесу, мотивує це тим, що відповідач у цій справі перебуває у стані перетворення, зокрема повноваження попереднього складу ВККС припинені на підставі пунктів 2-3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон № 193-IX), водночас новий склад Комісії ще не визначений у встановленому законодавством порядку. З урахуванням зазначеного скаржник вважає, що Комісія на цей час позбавлена передбаченої Конституцією України можливості ефективно та повноважно брати участь у судовому процесі.
56. Велика Палата Верховного Суду, надаючи оцінку зазначеним доводам, виходить з таких підстав та мотивів.
57. 07 листопада 2019 року набрав чинності Закон № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено припинення повноважень членів ВККС.
58. На той час і дотепер відповідач по справі - ВККС є діючим органом у системі судоустрою.
59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб`єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника.
60. Порядок припинення юридичної особи встановлений статтею 104 Цивільного кодексу України, відповідно до положень частини першої якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята цієї статті).
61. Оскільки ВККС як юридична особа не припинила своєї діяльності, припинення повноважень членів Комісії не є підставою для зупинення провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 236 КАС України. Так само ВККС, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не перебуває у стані перетворення.
62. Стосовно аргументів скаржника про те, що предметом спору в цій справі є рішення Комісії, ухвалене на виконання повноважень цього органу щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання, яке не стосується діяльності ВККС як юридичної особи, Велика Палата Верховного Суду зауважує таке.
63. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито провадження в цій справі. ВККС 02 грудня 2019 року надала відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та письмові докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
64. Відтак відповідач скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву.
65. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 44 КАС України явка відповідача в судове засідання у справі № 9901/385/19 не визнавалась обов`язковою.
66. Отже, оскільки ВККС як юридична особа не припинила свою діяльність і Комісія висловила свою правову позицію стосовно заявлених позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в цій справі відсутні передбачені пунктом 1 частини першої статті 236 КАС України підстави для зупинення провадження, а розгляд справи без участі відповідача не порушив принципу рівності сторін судового процесу.
Щодо витребування від відповідача доказів, які мають суттєве значення для розгляду цієї справи
67. Частиною першою статті 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
68. Так, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що витребування матеріалів, які стосуються процедури оцінювання його як кандидата на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, є необхідним для розгляду цієї справи.
Крім того, скаржник зауважує про те, що зазначене клопотання заявляв до суду першої інстанції під час подання позовної заяви до цього суду.
69. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 29 квітня, 02 та 06 травня 2019 року звертався із запитами до ВККС про надання інформації, а саме щодо: рівня рейтингової оцінки кандидата на посаду судді ОСОБА_1 за критерієм фахової діяльності, визначеним у пункті 1.3 глави 3, пункті 5 глави 6 Положення № 143/зп-16; визначених законом підстав ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків про рівень рейтингової оцінки кандидата на посаду судді ОСОБА_1 за критерієм фахової діяльності при проведенні кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
70. Комісія у відповідь на зазначені запити листом від 29 травня 2019 року повідомила ОСОБА_1 про те, що рішенням ВККС від 06 березня 2019 року № 326/вс-19 за критерієм компетентності (професійної (рівень знань у сфері права, рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, фахова діяльність, діяльність щодо підвищення фахового рівня), особистої та соціальної) кандидата на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 оцінено в 324 бали, водночас документування балів за фахову діяльність, особисту та соціальну компетентності окремо чинними нормативно-правовими актами Комісії не передбачено та Комісією не здійснюється, а тому їх надання не є можливим.
71. З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду звертає увагу скаржника на те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга стаття 77 КАС України).
72. Водночас в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2019 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
02 грудня 2019 року Комісія на виконання зазначеної ухвали суду першої інстанції, надіслала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , а також докази, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, зокрема: копію рішення Комісії від 02 серпня 2018 року № 186/зп-18; витяг із рішення Комісії від 18 жовтня 2018 року № 230/зп-18; витяг із рішення Комісії від 24 жовтня 2018 року № 227/вс-18; копію рішення Комісії від 06 листопада 2018 року № 249/зп-18; витяг із рішення Комісії від 30 листопада 2018 року № 289/зп-18; витяг із рішення Комісії від 06 березня 2019 року № 27/зп-19; копію рішення Комісії від 06 березня 2019 року № 326/вс-19; копію досьє кандидата на посаду судді № 32дпс-907/18 ОСОБА_1 в двох томах.
73. Відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність порушення норм процесуального права судом першої інстанції щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про витребування у ВККС доказів.
74. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення доказів: рівень оцінки кандидата на посаду судді ОСОБА_1 за показниками особистої компетенції (до 100 балів); соціальної компетенції (до 100 балів); фахової діяльності кандидата (до 80 балів); діяльності щодо підвищення фахового рівня (до 10 балів); морально-психологічної якості професійної етики (до 100 балів); інших показників професійної етики (до 150 балів); інтегративності за критерієм доброчесності (до 100 балів); інших показників доброчесності (до 150 балів).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року зазначену ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
75. Крім того, посилання скаржника на встановлення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/358/19 (пункт 23) «факту того, що позивач тривалий час не може отримати від відповідача копії окремих матеріалів, які стосуються процедури оцінювання його як кандидата на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду» не відповідає дійсності.
76. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень зазначеної ОСОБА_1 справи № 9901/358/19 не існує. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у пункті 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у цій справі (№ 9901/385/19) встановлено необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 вимог щодо забезпечення доказів у цій справі.
77. До того ж відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
78. Відтак доводи ОСОБА_1 , заявлені в судовому засіданні 19 січня 2022 року, щодо неповноважності складу колегії ВККС, визначеної для проведення щодо нього кваліфікаційного оцінювання, не можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції, оскільки такі аргументи відсутні у апеляційній скарзі.
79. Із урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами скаржника щодо істотного порушення судом першої інстанції при розгляді цієї справи основних засад судочинства, передбачених статтею 129 Конституції України, а також статтею 2 КАС України.
80. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що відповідно до вимог статті 317 КАС України підстави для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
81. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
82. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
83. Отже, оскільки суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновки щодо розподілу судових витрат
84. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
85. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Л. І. Рогач
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді: В. В. Британчук В. С. Князєв
Ю. Л. Власов Г. Р. Крет
І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко
М. І. Гриців К. М. Пільков
Ж. М. Єленіна О. Б. Прокопенко
І. В. Желєзний В. В. Пророк
Л. Й. Катеринчук О. М. Ситнік
