Ухвала
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 161/5317/18
провадження № 61-3454св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач (заявник) - Координаційний центр з надання правової допомоги,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року у складі судді Кихтюка Р. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Координаційного центру з надання правової допомоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 11 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
17 грудня 2018 року Координаційний центр з надання правової допомоги звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, зокрема, про стягнення судових витрат, пов`язаних із явкою до суду.
В обґрунтування заяви зазначав, що він, як юридична особа, приймав участь у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій через своїх представників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за належно посвідченими довіреностями.
Оскільки, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 11 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, тому у відповідності до статті 138 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять та інші витрати.
Ураховуючи вищевикладене та з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 6 902,83 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із запереченням на заяву відповідача про стягнення судових витрат, що пов`язані з явкою до суду, у якому просив у задоволенні заяви відмовити та стягнути з відповідача на свою користь 15 360,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини дев`ятої статті 141 ЦПК України.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року заяву Координаційного центру з надання правової допомоги про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, пов`язаних з явкою до суду залишено без розгляду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що представники відповідача до закінчення судових дебатів чи розгляду справи та протягом п`яти днів після ухвалення рішення не подали до суду відповідних доказів та заяви з цього приводу не зробили, а тому заява Координаційного центру з надання правової допомоги про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягає залишенню без розгляду. Крім того, суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню заява ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 15 360,00 грн, оскільки згідно зі статтею 142 ЦПК України суду не надано доказів про здійснення ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, унаслідок необґрунтованих дій відповідача.
Постановою Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року скасовано і прийнято нову постанову про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з Координаційного центру з надання правової допомоги на користь ОСОБА_1 420,40 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року постанову Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Волинської області від 09 лютого 2022 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки, викладені в ухвалі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року, відповідають вимогам закону, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, є подібними доводам відзиву на заяву про ухвалення додаткового рішення, мотивована відповідь на які надана судом першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
15 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року та постанови Волинського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року; відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
У травні 2022 року справа № 161/5317/18 надійшла до Верховного Суду.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити Координаційному центру з надання правової допомоги у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, а також стягнути з відповідача на свою користь 15 780,40 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом вказаної заяви (15 360,00 грн - судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги; 420,40 грн - витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги).
В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що Координаційний центр з надання правової допомоги під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції не вчинив будь-яких дій, передбачених частиною першою статті 134 ЦПК України; не зазначив у документах, перелік яких визначено статтею 174 ЦПК України, відомостей, визначених пунктом 8 частини третьої статті 178 ЦПК України; не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесених судових витрат у справі з урахуванням кінцевого терміну для їх надання. Вказує, що справа, про перегляд якої подано касаційну скаргу, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, суд не визнавав явку відповідача обов`язковою, а тому витрати, пов`язані з явкою представників відповідача до суду не можуть бути віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року, не звернув уваги на правове регулювання питання щодо понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом судом заяви Координаційного центру з надання правової допомоги про ухвалення додаткового рішення.
У травні 2022 року від Координаційного центру з надання правової допомоги надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують законності оскаржуваних судових рішень.
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу за заявою Координаційного центру з надання правової допомоги про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Координаційного центру з надання правової допомоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року призначити до судового розгляду на 29 червня 2022 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
