УХВАЛА
04 липня 2022 року
м. Київ
справа № 686/7480/19
провадження № 51-524 ск 21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
вивчила спільну касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2019 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року, ухвалених щодо ОСОБА_6 і
встановила:
У спільній касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогамст. 427 Кримінального процесуального кодексу України(далі КПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п. 4, 5 ч. 2 та ч. 3, зазначеної статті.
Зокрема, у касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються: обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу до суду касаційної інстанції із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, думка особи щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.
Проте вказаних приписів закону скаржниками належним чином не виконано.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування судового рішення судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України);
3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, що є підставою для скасування таких рішень, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
У своїй касаційній сказі представник потерпілої та потерпіла, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не погоджуючись з кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_6 , просять скасувати вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції, однак належного вмотивування зазначеним доводам не наводять. Натомість, як убачається з касаційної скарги, доводи скаржників зводяться до їх посилань на неповноту судового розгляду (ст.410 КПК України), незгоду з наданою судами оцінкою доказам та по суті до заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження (ст. 411 КПК України), що в силу статей433,438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 436 КПКУкраїни, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак, як убачається із прохальної частини касаційної скарги, скаржниками викладено вимогу до суду касаційної інстанції про скасування, зокрема й вироку суду першої інстанції, який був предметом перегляду в суді апеляційної інстанції та результатом такого розгляду був скасований з ухваленням обвинувального вироку. Таким чином зазначена вимога підлягає уточненню.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК України, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка скаржників щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.
Наявність вказаних недоліків у скарзі, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Ураховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, колегія суддів
постановила:
спільну касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2019 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року, ухвалених щодо ОСОБА_6 , залишити без руху та надати їм строк для усунення вказаних недоліків упродовж п`ятнадцяти днів із дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
