Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 серпня 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
участю секретаря ОСОБА_4
з участю учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 18.07.2022 року в кримінальному провадженні №12020260020000595 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Замостя Вижницького району, жителя АДРЕСА_1 , маючого на утриманні 2 малолітніх, дітей, з вищою освітою, працюючого лікарем в міській дитячій клінічній лікарні, не судимого, в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126 ч.1 КК України,-
У С Т А Н О В И Л А :
Вироком Першотравневого районного суду м.Чернівців від 20.06.2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126 ч.1 КК України і йому призначено покарання у виді 1 рік виправних робіт.
Звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Вирішено долю речового доказу.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 08.06.2020 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_7 , знаходячись поблизу «Аптеки-Музей №2», що по вул. О. Кобилянської, 43 в м.Чернівці, в ході сварки між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_9 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносив, маючи намір, направлений на спричинення фізичного болю потерпілій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків в результаті своїх дій, наніс їй один удар кулаком лівої руки в праву частину ЄУНСС 725/3827/20 провадження №11кп/822/282/22 гловуючий у1 інстанції ОСОБА_10
голови та один удар кулаком лівої руки в ліве плече, в результаті чого ОСОБА_9 було завдано фізичного болю та не спричинено тілесних ушкоджень.
На цей вирок захисники обвинуваченого ОСОБА_7 адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржуване рішення та постановити ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі ст.284 КПК України.
Так, адвокат ОСОБА_6 вказував, що на момент ухвалення оскаржуваного вироку закінчилися строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності і суд повинен був роз`яснити обвинуваченому право на звільнення від кримінальної відповідальності на цій підставі. Той факт, що обвинувачений заперечував свою вину, ніяким чином не свідчить про те, що останній заперечував від звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності. Згоди останнього на це ніхто не запитував.
Ще адвокат вказував, що сторона захисту під час судового розгляду заявляла клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення, оскільки інкриміноване ОСОБА_7 діяння, передбачене ст.126 ч.1 КК України, є кримінальним правопорушенням у формі приватного обвинувачення, а потерпіла ОСОБА_9 ще на досудовому слідстві подала заяву про те, що вона примирилася з обвинуваченим і претензій до нього немає. Заявлене стороною захисту клопотання судом не було вирішено і лише у вироку суд мотивував чому, на його думку, кримінальне провадження не підлягало закриттю. На думку захисника, суд безпідставно не закрив кримінальне провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки в пред`явленій обвинуваченому ОСОБА_7 підозрі про вчинення кримінального правопорушення не вказано, що вчинене ним кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством. Той лише факт, що обвинувачений та потерпіла є колишнім подружжям, не дає підстав стверджувати, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством. Посилання суду на те, що інкриміноване обвинуваченому діяння, пов`язане з домашнім насильством, є порушенням права на захист останнього, оскільки тому не ставилось це в вину і він позбавлений був можливості захищатись від такого обвинувачення. В суді першої інстанції потерпіла вказала також, що після розлучення з обвинуваченим в 2013 році, між ними були нейтральні відносини, вони спілкувались лише з приводу дітей і обвинувачений ніколи не застосовував до неї насильства. Захисник вказував, що суд допустив грубі порушення норм КПК України, не роз`яснивши обвинуваченому право на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, а також неправильно застосував норми закону України про кримінальну відповідальність, не застосувавши закон, який підлягав застосуванню.
Захисник ОСОБА_8 також просив скасувати оскаржуваний вирок та постанови ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України. При цьому вказував, що саме лише посилання суду у вироку на те, що інкриміновані його підзахисному події відбувались між колишнім подружжям, не є підставою стверджувати, що було вчинено кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством, про зміст якого йдеться в Стамбульській Конвенції та законі України, який ухвалено з метою її імплементації. Сторона обвинувачення мала довести обставини, які свідчать, що потерпіла від інкримінованого злочину є у той же час і жертвою домашнього насильства. При цьому апелянт посилався і на обставини, що викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_6 обвинуваченого ОСОБА_7 , які просили задовольнити подані апеляційні скарги, посилаючись на обставини, що наведені них, прокурора, який просив відмовити в задоволенні вимог апелянтів, перевіривши матеріали провадження в межах апеляційних скарг та доводи апелянтів, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Оскільки в поданих захисниками апеляційних скаргах не оспорюється факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованого йому діяння при обставинах, що викладені в пред`явленій йому підозрі та оскаржуваному вироку, колегія суддів не наводить в цій ухвалі доказів на обґрунтування тих висновків суду першої інстанції, які встановлені під час судового розгляду і ніким не оспорено.
Що стосується тверджень захисників про необхідність скасування оскаржуваного вироку та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_11 , то вони є слушними.
Відповідно до вимог ст.285 ч.2 КПК України та висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.12.2021 року, викладеного у справі №51-413 кмо 21, суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст.49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК, а також заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Не роз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст.285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 інкриміновано вчинення 08.06.2020 р. кримінального правопорушення, передбаченого ст.126 ч.1 КК України, а вирок суду ухвалено 20.06.2022 року. В справі відсутні дані про те, що суд роз`яснив обвинуваченому право на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності і закриття провадження з цієї підстави, а також право заперечувати проти закриття справи з цих підстав. Сам факт заперечення обвинуваченим свої вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не є підставою для відмови у звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, оскільки положеннями ст. 285 КПК України така обставина, як визнання вини обвинуваченим, не передбачена як обов`язкова.
А тому колегія суду вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст.285 КПК України і посилання адвоката ОСОБА_6 в цій частині є обґрунтовані.
Що стосується посилань захисників про необхідність скасування оскаржуваного вироку і закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, то вони, на думку колегії суддів, також є обґрунтовані.
Згідно з приписами ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.
Зі змісту обвинувального акту від 13.12.2021року (зміна обвинувачення прокурором під час судового розгляду) вбачається, що ОСОБА_7 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.126 ч.1 КК України. Зміст обвинувачення не містить посилань на те, що вчинений обвинуваченим кримінальний проступок, пов`язаний з домашнім насильством, а лише зазначено, що діяння вчинено щодо колишньої дружини ОСОБА_9 .
Згідно висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі №453/225/19, вчинення злочину стосовно члена сім`ї або іншої особи, зазначеної в ч.2 ст.3 Закону №2227-VIII, автоматично не скасовує гарантій права на захист. Якщо сторона обвинувачення вважає, що суспільно небезпечне діяння пов`язано саме з домашнім насильством, вона про це обов`язково має зазначити у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті, а на обґрунтування своєї позиції надати відповідні докази. Інакше підозрюваний (обвинувачений) буде позбавлений процесуальної можливості ефективно захищатися та спростовувати висунуте обвинувачення.
Засада диспозитивності, правила ст.22 КПК України вимагають від суду під час здійснення розгляду справи зберігати об`єктивність та неупередженість; функції суду та державного обвинувачення є несумісними.
Оскільки в обвинувальному акті відсутні посилання на те, що ОСОБА_7 вчинив інкриміноване йому діяння, пов`язане з домашнім насильством та не розкрито зміст такого насильства, твердження суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення щодо колишньої дружини, яке пов`язане з домашнім насильством, є безпідставним. В даному випадку, на думку колегії суддів, суд вийшов за межі пред`явленого ОСОБА_7 обвинуваченню та визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке не було йому інкриміновано досудовим слідством, і тим самим погіршив становище обвинуваченого.
В даному випадку колегія суддів погоджується з твердженнями захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_7 було інкриміновано вчинення кримінального правопорушення у формі приватного обвинувачення, яке не пов`язано з домашнім насильством і суд повинен був закрити кримінальне провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки потерпіла ОСОБА_9 19.05.2022 року подала заяву про відмову від обвинувачення за ст.126 ч.1 КК України і закриття кримінального провадження на підставі вищевказаної норми (т.3 а.с.118).
А тому колегія суддів вважає, що вимоги апелянтів є обґрунтовані, оскаржуваний вирок необхідно скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 285, 284 ч.1 п.7 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_12 задовольнити.
Вирок Першотравневого районного суду м.Чернівців від 20 червня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126 ч.1 КК України, скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія. Згідно з оригіналом: суддя
