Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" вересня 2022 р. Справа№ 911/2169/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Токар Т.Г.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.09.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2022 (повний текст підписано 16.02.2022)
у справі №911/2169/20 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
до Бучанської районної державної адміністрації Київської області (відповідач-1)
Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» (відповідач-2)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (третя особа -1)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Державного підприємства «Київське лісове господарство» (третя особа -2)
про визнання недійсним розпоряджень та договорів оренди землі, повернення земельних ділянок
В судовому засіданні 15.09.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2022 у справі №911/2169/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2022 у справі № 911/2169/20 та ухвалити нове, яким позов прокурора задовольнити у повному обсязі.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 Прокурор Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивач-1), Міністерства енергетики та захисту довкілля України (позивач-2), Державного підприємства «Київське лісове господарство» (позивач-3) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» (відповідач-2), в якому заявлено вимоги:
- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 року №2077 «Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської сільської ради»;
- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 року №2078 «Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради»;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.12.2009 року укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» на земельну ділянку площею 3,9559 га з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.12.2009 року укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» на земельну ділянку площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001;
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України з правом постійного користування Державного підприємства «Київське лісове господарство» земельні ділянки площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 та площею 3,9559 га з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001, які розташовані в межах Михайлівсько-Рубежівської та Бузівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020, позов прокурора Київської області №05/09/1-1094вих20 від 19.06.2020 року в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» визнання недійсним розпоряджень та договорів оренди землі, повернення земельних ділянок було залишено без розгляду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково, ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 року у справі №911/2169/20 скасовано в частині залишення без розгляду позову Прокурора Київської області, поданого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Справу в цій частині передано до Господарського суду Київської області для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 року у справі №911/2169/20 залишено без змін.
В ході нового розгляду справи:
- ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2021 року здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача-1 у справі №911/2169/20 Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 126) її правонаступником - Бучанською районною державною адміністрацією Київської області (08293, Київська область, Бучанський р-н, м. Буча, вул. Інституцька, будинок 22, код ЄДРПОУ 44014159); найменування третьої особи у справі № 911/2169/20 змінено з Акціонерного товариства «Райффайзен банк аваль» на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»;
- ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2021 здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни позивача-1 у справі №911/2169/20 Кабінету Міністрів України на його правонаступника Київську обласну державну адміністрацію; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Державне підприємство «Київське лісове господарство».
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2022 у справі №911/2169/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції враховував наступне:
- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001 площею 3,955 га та земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 площею 4,645 га також відносяться до категорії земель рекреаційного призначення та державної форми власності; власником земельних ділянок зареєстровано Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області, орендарем земельних ділянок зареєстровано ТОВ «Хороше озеро»;
- іншими матеріалами справи також не підтверджується вибуття земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480800:07:013:0001 та 3222485200:04:008:0001 з державної власності та порушення інтересів держави в цій частині; у зв`язку з чим, вимога прокурора про повернення земельних ділянок у власність держави в особі Кабінету Міністрів України (Київської обласної державної адміністрації) не підлягає задоволенню;
- судом не підтверджено, що ДЛО «Київліс» або ДП «Київський лісгосп» одержували державні акти на право постійного користування землею, не встановлено факту реєстрації за ними таких прав; третьою особою - ДП «Київський лісгосп» не вживалось необхідних дій для офіційного визнання за ним права користування спірними земельними ділянками або їх частинами і з даних державного обліку земель таке право за третьою особою не вбачалось;
- АППБ «Аваль», а в подальшому ТОВ «Хороше озеро» в установленому законом порядку оформили та зареєстрували свої права на спірні земельні ділянки, чим в різний час підтвердили свій пріоритет на їх використання;
- прокурор та інші учасники розгляду справи не надали суду документів, що підтверджували б належність цієї земельної ділянки до земель лісового фонду та перебування їх в користуванні ДЛО «Київліс» на момент прийняття 22.06.1995 року Бузівською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області рішення про виділення земельної ділянки в постійне користування АППБ «Аваль»;
- ТОВ «Хороше озеро» набуло права на спірні земельні ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, за договорами оренди від 21.12.2009 року, згідно яких ТОВ «Хороше озеро» використовуються для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району земельні ділянки: з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001, площею 3,9550 га; з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 площею 4,6450 га, права оренди на такі землі зареєстровані у Державному реєстрі прав на нерухоме майно;
- ТОВ «Хороше озеро» здійснює платежі, що виникають з такого права, що підтверджується листом Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 24.06.2021 року № 01-24/2404 на лист ТОВ «Хороше озеро» вх. № 2110/01-24 від 21.04.2021 року;
- відповідач 2 здійснює визначену діяльність на орендованих спірних земельних ділянках з 2009-го року, тобто протягом 12 років; за весь вказаний час з боку уповноважених органів, в тому числі з тих, які здійснювали погодження проекту відведення вказаних земельних ділянок під оренду, заперечень чи претензій не заявлялось, земельні ділянки вважались такими, що не належать до земель лісового чи природнозаповідного фонду і правомірно були відведені під розміщення табору відпочинку;
- заяви відповідачів про застосування до заявлених вимог строків позовної давності визнано обгрунтованими, однак за результатами розгляду справи судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог, посилання прокуратури та позивачів на порушення відповідачами інтересів держави не підтвердилось, тому відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю та безпідставністю і зазначено, що застосування строків давності не впливає на результат вирішення спору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та дослідженим у ході розгляду доказам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.ст. 275, 277 ГПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав:
- під час прийняття оскаржуваного рішення, судом першої інстанції зазначено про відсутність у Державному кадастрі, Державному реєстрі земель та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про земельну ділянку лісового фонду, перебування її у користуванні спеціалізованого лісогосподарського підприємства, а також про те, що остання не сформована та їй не присвоєно кадастровий номер, водночас поза увагою суду залишилась та обставина, що до земель лісового фонду вказані земельні ділянки віднесені ще до початку функціонування Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- судом першої інстанції не враховано, що спірні земельні ділянки, що перебували на момент надання у користування Київському обкому ЛКСМУ та АППБ «Аваль» з державного лісового фонду будь-яким органом державної влади чи місцевого самоврядування не вилучались, право постійного користування спеціалізованого лісогосподарського підприємства не припинялось;
- судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України і не враховано правові висновки, висловлені Верховним Судом щодо застосування вказаної норми права в аналогічних правовідносинах, згідно яких планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування лісовими ділянками спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства;
- судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 30.07.2018 № 419 та долучених картографічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001 накладається на квартал 22 виділи 8, 9, а земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 накладається на квартал 23 виділи 8, 22 земель лісогосподарського призначення Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство» (за матеріалами лісовпорядкування 2014 року);
- долученими до матеріалів справи доказами повністю підтверджено те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480800:07:013:0001 і 3222485200:04:008:0001 відносяться до земель лісогосподарського призначення, які перебували і перебувають у користуванні ДП «Київське лісове господарство» та останні відведені у користування не лісогосподарській організації всупереч вимогам земельного і лісового законодавства;
- безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що спірні земельні ділянки не входили до території державного лісового заказника «Жуків хутір» і на його території не накладались;
- немає підстав вважати, що витребування у володіння ТОВ «Хороше озеро» спірних земель унеможливить реалізацію відповідачем його прав на будівлі; у разі задоволення позовних вимог, ТОВ «Хороше озеро» жодним чином не позбавляється можливості оформити у визначеному законом випадку речові права на земельні ділянки під об`єктами нерухомості.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 апеляційну скаргу прокурора передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2169/20 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2022 у справі №911/2169/20 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
09.06.2022 матеріали справи №911/2169/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі №911/2169/20 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 21.07.2022.
21.07.2022 розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.09.2022.
До справи під час апеляційного провадження 21.07.2022 від відповідача-1 (Бучанської районної військової адміністрації Київської області) отримано відзив на апеляційну скаргу, від третьої особи (АТ «Райффайзен банк») надійшли письмові пояснення, відповідачем-2 (ТОВ «Хороше озеро») надано відзив на апеляційну скаргу прокурора.
Явка представників сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.
Повідомлення із копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 про призначення справи до розгляду на 21.07.2022 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 про відкладення розгляду справи на 15.09.2022, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронну адресу представників сторін та третіх осіб, зазначених в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування.
Крім того, інформація щодо призначення розгляду даної справи на 21.07.2022 та на 15.09.2022 була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України за посиланням: https://anec.court.gov.ua/sud4873/gromadyanam/povidomlennya/1272433/.
Представники позивачів, відповідача-1, третіх осіб в судове засідання апеляційної інстанції ні 21.07.2022, ні 15.09.2022 не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
14.09.2022 до канцелярії суду від представника АТ «Райффайзен банк» надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.
Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.09.2022 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представник відповідача -2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.09.2022 заперечував доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Причини неявки представників інших учасників апеляційного провадження суду не відомі.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивачів, відповідача-1 та третіх осіб обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Розпорядженням Києво-Святошинської адміністрації Київської області від 30.11.2009 року №2077 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в довгострокову оренду терміном на 25 років ТОВ «Хороше озеро» для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської ради, передано в оренду ТОВ «Хороше озеро» земельну ділянку площею 3,9550 га для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади Києво-Святошинського району в межах Бузівської сільської ради терміном на 25 років.
Також розпорядженням Києво-Святошинської адміністрації Київської області від 30.11.2009 року №2078 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в довгострокову оренду терміном на 25 років ТОВ «Хороше озеро» для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Михайлівсько-Рубежівської ради, передано в оренду ТОВ «Хороше озеро» земельну ділянку площею 4,6450 га для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади Києво-Святошинського району в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради терміном на 25 років.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ «Хороше озеро» для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської сільської ради та Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району розроблено ДП «Київський інститут землеустрою» на підставі технічних завдань замовника - ТОВ «Хороше озеро», погоджених Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області та відповідно до умов відведення земельної ділянки від 04.05.2008 року та довідки (форм 6-зем) від 24.07.2009 року, наданих Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, а також погодженої ним вихідної земельно-кадастрової інформації.
У відповідності з ними земля, за рахунок якої відводились спірні земельні ділянки, належала до державної власності (код згідно УКФВЗ 4.2.), за цільовим призначенням - до земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, рахувалася за АППБ «Аваль» та використовувалась для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку населення.
Право користування землею належало АППБ «Аваль» (перейменовано на ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») відповідно до Державного акту на право постійного користування землею КВ № ІМ000127, виданого 05.09.1995 року Бузівською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області відповідно до рішення Бузівської сільської Ради народних депутатів від 22.06.1995 року № 3, а також Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003588, виданого 04.10.2000 року Бузівською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області відповідно до рішення виконкому Бузівської сільської Ради народних депутатів від 07.07.2000 року № 77.
05.03.2008 року та 16.09.2009 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», як правоволоділець, надало згоду на передачу в оренду ТОВ «Хороше озеро» земельної ділянки площею 3,9550 га для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку в межах Бузівської сільської ради.
Листом №02-622 від 27.05.2008 року Державне підприємство «Київське лісогосподарське підприємство» підтвердило, що земельна ділянка площею 5,2 га в урочищі Жуків хутір в адміністративних межах Бузівської та Михайлівсько-Рубежівської сільских рад Києво-Святошинського району Київської області, на якій розміщено комплекс нежилих будинків існуючої бази відпочинку, згідно матеріалів лісовпорядкування 2003-2004 не відноситься до земель лісогосподарського призначення ДП «Київський лісгосп».
При розробці проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду було використано Проекти формування та встановлення меж території Бузівської сільської ради та Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району, а також Державні акти на право постійного користування землею, договір купівлі-продажу, акт приймання-передачі нежилих приміщень.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ «Хороше озеро» погоджено з Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Відділом містобудування і архітектури, Київським обласним управлінням меліорації і водного господарства, Управлінням водного господарства у м. Києві та Київській області, Києво-Святошинською районною санітарно-епідеміологічною станцією, Управлінням культури і туризму, Бузівською і Михайлівсько-Рубежівською сільськими радами Києво-Святошинського району Київської області. Проекти пройшли державну землевпорядну експертизу.
Представниками Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Лісозахист» та Бузівської сільської ради складено Акт обстеження земельної ділянки загальною площею 8,6 га, яка знаходиться в адміністративних межах Бузівської і Михайлівсько-Рубежівської сільських рад Києво-Святошинського району. При обстеженні встановлено, що ділянка огороджена, благоустроєна, частина її зайнята водним об`єктом, переважна частина дерево-чагарникових насаджень на ділянці не відноситься до лісових насаджень і є насадженнями паркового типу. Цим підтверджено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480800:07:013:0001 та 3222485200:04:008:0001, площею 3,955 га та 4,645 га, відповідно, не є лісовими ділянками, і не використовувались для ведення лісового господарства.
На підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 року № 2077 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ «Хороше озеро», як орендарем, 21.12.2009 року було укладено Договір оренди земельної ділянки (в тому числі земель водного фонду) з розташованим на ній водним об`єктом, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку (в тому числі земель водного фонду) з розташованим на ній водним об`єктом для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району, яка знаходиться в адміністративних межах Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер земельної ділянки 3222480800:07:013:0001.
На підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 року № 2078 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ «Хороше озеро», як орендарем, 21.12.2009 року було укладено договір оренди земельної ділянки (в тому числі земель водного фонду) з розташованим на ній водним об`єктом, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку (в тому числі земель водного фонду) з розташованим на ній водним об`єктом для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району, яка знаходиться в адміністративних межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер земельної ділянки 3222485200:04:008:0001.
Зазначені договори погоджено з Головним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та з Управлінням водного господарства у м. Києві та Київській області Державного комітету України по водному господарству.
Судом першої інстанції відхилені доводи прокурора про те, що спірні земельні ділянки неправомірно вибули з державної власності в особі Кабінету Міністрів України та постійного користування ДП «Київське лісове господарство», відмовлено у задоволенні позову з урахуванням наступних обставин:
- згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки станом на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001 площею 3,955 га та земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 площею 4,645 га відносяться до категорії земель рекреаційного призначення та державної форми власності. Власником земельних ділянок зазначено Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області, суб`єктом права оренди земельних ділянок визначено ТОВ «Хороше озеро»;
- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001 площею 3,955 га та земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 площею 4,645 га також відносяться до категорії земель рекреаційного призначення та державної форми власності. Власником земельних ділянок зареєстровано Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області, орендарем земельних ділянок зареєстровано ТОВ «Хороше озеро»;
- іншими матеріалами справи також не підтверджується вибуття земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480800:07:013:0001 та 3222485200:04:008:0001 з державної власності та порушення інтересів держави в цій частині, у зв`язку з чим, вимога прокурора про повернення земельних ділянок у власність держави в особі Кабінету Міністрів України (Київської обласної державної адміністрації) не підлягає задоволенню.
В частині повернення спірних земельних ділянок в постійне користування ДП «Київський лісгосп», які обґрунтовані тим, що вищезазначені земельні ділянки належали до земель лісогосподарського призначення, і перебували в постійному користуванні ДП «Київський лісгосп», проте всупереч ст.ст. 57, 116, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на 2009 рік) та ст.ст. 5, 7, 8, 31 Лісового кодексу України (у редакції чинній станом на 2009 рік) надані в оренду ТОВ «Хороше озеро» за рахунок земель лісогосподарського призначення для інших цілей, ніж передбачено законом, за відсутності згоди ДП «Київський лісгосп», як землекористувача, та без вилучення земель з його з постійного користування
суд першої інстанції виходив з наступного:
- розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області прийнято на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ «Хороше озеро» для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської та Михайлівсько-Рубежівської сільських рад, які розроблено ДП «Київський інститут землеустрою» згідно вихідних даних Головного управлінням земельних ресурсів у Київській області. Вони підтверджували, що на той час земля, за рахунок якої здійснювалось відведення, відносилась до земель рекреаційного, а не лісогосподарського призначення і була в користуванні АППБ «Аваль», а не ДП «Київський лісгосп»;
- з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що за ДП «Київський лісгосп» не реєструвались права користування спірними земельними ділянками;
- позивачами не надано доказів того, що такі права Державного підприємства «Київське лісове господарство» реєструвались в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі земель, Поземельній книзі, державному лісовому кадастрі або інших системах державної реєстрації прав на нерухоме майно, земельні ділянки, системах обліку земель та лісів, що були запроваджені та функціонували в Україні;
- судовим розглядом не підтверджено, що ДЛО «Київліс» або ДП «Київський лісгосп» одержували державні акти на право постійного користування землею, не встановлено факту реєстрації за ними таких прав; третя особа ДП «Київський лісгосп» не вживало необхідних дій для офіційного визнання за ним права користування спірними земельними ділянками або їх частинами і з даних державного обліку земель таке право за третьою особою не вбачалось;
- АППБ «Аваль», а в подальшому ТОВ «Хороше озеро» в установленому законом порядку оформили та зареєстрували свої права на спірні земельні ділянки, чим в різний час підтвердили свій пріоритет на їх використання;
- прокуратурою та позивачами не надано доказів внесення спірних земель до Державного лісового кадастру, відображення в ньому прав ДП «Київський лісгосп» на відповідний лісовий фонд;
- листом № 02-622 від 27.05.2008 року Державне підприємство «Київське лісогосподарське підприємство» підтвердило, що земельна ділянка площею 5,2 га в урочищі Жуків хутір в адміністративних межах Бузівської та Михайлівсько-Рубежівської сільских рад Києво-Святошинського району Київської області і на якій розміщено комплекс нежилих будинків існуючої бази відпочинку ТОВ «Хороше озеро», згідно матеріалів лісовпорядкування 2003-2004 не відносяться до земель лісогосподарського призначення ДП «Київський лісгосп»;
- Київським держлісгоспом та ДЛО «Київліс» (як суміжними землекористувачами) 31.07.1995 року та 27.06.2000 року було підписано з АППБ «Аваль» Акти про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельних ділянок площею 5,2 га та 3,4 га, чим підтверджено відсутність своїх прав і претензій на відповідні земельні ділянки.
За висновками суду першої інстанції:
- прокуратурою та позивачами не надано належних та допустимих доказів надання Державному підприємству «Київське лісогосподарське підприємство» права користування землями, з яких сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480800:07:013:0001 та 3222485200:04:008:0001, а також їх належності до категорії земель лісогосподарського призначення;
- прокурором не досліджено і не надано доказів правонаступництва ДП «Київлісгосп» за ДЛО «Київліс», Київським лісництвом та Ірпінським лісництвом Київського лісозагу в питаннях землекористування та лісокористування, не надано підтверджень набуття прав на землю жодною з цих юридичних осіб; у зв`язку з цим відсутні підстави для висновків про перехід до ДП «Київлісгосп» прав інших лісовпорядних організацій;
- прокурором та позивачами не підтверджено правових підстав для відображення спірних земель при складанні матеріалів лісовпорядкування 1993-1994, 2003-2004, 2014-2015 років;
- прокурор та інші учасники розгляду справи не надали суду документів, що підтверджували б належність цієї земельної ділянки до земель лісового фонду та перебування їх в користуванні ДЛО «Київліс» на момент прийняття 22.06.1995 року Бузівською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області рішення про виділення земельної ділянки в постійне користування АППБ «Аваль».
В частині переходу права землекористування відповідною ділянкою при переході права власності на будівлі до АППБ «Аваль», суд першої інстанції виходив з наступного:
- 25.11.1994 року згідно акту приймання-передачі майна Спілкою молоді Київщини (раніше Київський обласний комітет ЛКСМУ) передано на баланс і у власність АППБ «Аваль» домоволодіння (табір) в с. Гуровщина Київської області, загальною площею 2 253,8 кв.м, розташоване на земельній ділянці площею 5,2 га. Право власності на відповідне домоволодіння перейшло до АППБ «Аваль» з моменту реєстрації вказаного Акту в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 08.02.1995 році під реєстровим № 10;
- на момент набуття АППБ «Аваль» будівель табору, Спілка молоді Київщини була землекористувачем відповідної земельної ділянки в с. Гуровщина Києво-Святошинського району площею 5,2 га згідно Державного акту на право користування землею Б № 027181 1991 року, виданого Києво-Святошиснькою районною Радою депутатів трудящих на підставі рішення виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів трудящих №323 від 30.12.1991 року про надання земельної ділянки в постійне користування для розміщення табору комсомольського активу;
- 25.11.1994 року, з переходом права власності на будівлі до АППБ «Аваль» перейшло право землекористування відповідною ділянкою площею 5,2 га;
- відповідно до рішення 3 сесії 21 та 22 скликання Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.06.1995 року АППБ «Аваль» видано Державний акт про право постійного користування землею КВ № ІМ000127 від 06.09.1995 року, яким підтверджувалось право постійного користування банком земельною ділянкою площею 5,2 га на хуторі Жуків Києво-Святошинського району для організації оздоровчого комплексу, що була надана із земель, що були раніше були надані Київському обласному комітету ЛКСМУ;
- згідно рішень виконавчого комітету Бузівської сільської Ради № 68 від 29.06.2000 року та № 77 від 07.07.2000 року земельна ділянка площею 3,4 га вилучена з земель запасу Бузівської сільської ради і надана в постійне користування АППБ «Аваль» під організацію зони відпочинку населення за рахунок земель запасу Бузівської сільської ради.
Судом першої інстанції відхилені також посилання прокурора на те, що відведені в користування АППБ «Аваль» та у подальшому ТОВ «Хороше озеро» земельні ділянки загальною площею 8,6 га відносяться до земель природно-заповідного фонду - заказника загальнодержавного значення «Жуків хутір», оскільки:
- згідно даних Державного реєстру речових прав та Держаного земельного кадастру спірні земельні ділянки відносяться до категорії земель рекреаційного призначення і не відносяться до земель лісогосподарського призначення та земель природно-заповідного фонду;
- в публічній кадастровій карті земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480800:07:013:0001 і 3222485200:04:008:0001 виокремлюються і не включені до шару природно-заповідного фонду, який внесений до Державного земельного кадастру Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів;
- з наданих суду картографічних матеріалів лісовпорядкування 1983, 1985, 1993, 1994, 2004, 2014 років вбачається, що нумерація квадратів не змінювалась, а земельна ділянка площею 5,2 га, яка перебувала в користуванні Київського обкому ЛКСМУ і в подальшому була надана АППБ «Аваль» та ТОВ «Хороше озеро», знаходилась в квадратах 22, 23, а не 17, 18;
- уповноваженим органом не приймалось рішення щодо віднесення спірних земель або їх частини до території Лісового заказника «Жуків хутір»;
- під час розгляду справи позивач 2 - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не зміг підтвердити накладення територій заказника загальнодержавного значення на спірні земельні ділянки та надати пояснення по суті цього питання; зазначило про відсутність інформації про включення до меж заказника загальнодержавного значення «Жуків хутір» земельної ділянки площею 5,2 га, раніше наданої АППБ «Аваль» для розташування та організації оздоровчого комплексу, а також земельної ділянки під водоймою площею 3,3 га;
- при складанні 31.07.1995 року Акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки площею 5,2 га в с. Гуровщина Києво-Святошинського району, складанні 27.06.2000 року Акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки площею 3,4 га на землях Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району, наданні листа-погодження № 02-622 від 27.05.2008 року, Державне підприємство «Київське лісогосподарське підприємство» та його попередники не заявляли про накладення відповідних ділянок на об`єкти природно-заповідного фонду;
- Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області без зауважень погоджено проекти відведення земельних ділянок ТОВ «Хороше озеро» та договори оренди земельних ділянок від 21.12.2009 року;
- оформлення договорів оренди земель було безальтернативним, оскільки на спірних земельних ділянках розміщене належне відповідачеві 2 на праві власності нерухоме майно;
- 26.01.2007 року відповідач-2 - ТОВ «Хороше озеро» придбав на території спірних земельних ділянок ряд нежилих приміщень, тобто нерухоме майно (повний перелік нерухомого майна вказаний в Акті-приймання передачі від 29.01.2007 року між ЗАТ СК «ЕТАЛОН» та ТОВ «Хороше озеро», копія документу наявна в матеріалах справи) на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2007 року, укладеного між ЗАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» та ТОВ «Хороше озеро» (копії договорів наявні в матеріалах справи). Вказані нежилі приміщення розташовані на спірних земельних ділянках з кадастровими номерами 3222480800:07:013:0001 та 3222485200:04:008:0001. Права на такі об`єкти не оспорюються, відповідно, задоволення позовних вимог порушуватиме право власності на належне ТОВ «Хороше озеро» майно, розташоване на спірних земельних ділянках.
Відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції обґрунтовував тим, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави за її згодою та з її відома; набувач земельних ділянок є добросовісним набувачем, оскільки діяв відповідно до презумпції правомірності дій державних органів; такі обставини виключають витребування спірних земельних ділянок від добросовісного набувача.
При цьому, судом встановлено, що спірні земельні ділянки не є лісовими, не використовувались і не можуть використовуватись для ведення лісового господарства, оскільки на них розташоване майно табору відпочинку. Тому витребування цих ділянок у землекористувача не дозволить забезпечити захист лісів, як національного багатства України, проте завдасть прямої шкоди економічним інтересам держави, порушить принцип забезпечення гарантій прав на землю, суперечитиме завданнями утвердження законності, авторитету рішень органів державної влади, економічного обороту.
За розглядом заяв відповідачів про застосування до заявлених вимог строків позовної давності, суд зазначив, що з часу настання обставин, які стали підставою для позову, та датою подання позову строк позовної давності сплинув, однак оскільки за результатами розгляду справи судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог, посилання прокуратури та позивачів на порушення відповідачами інтересів держави не підтвердилось, судом відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю і застосування строків давності не впливає на результат вирішення спору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, позицію учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до наданих у справу документів, апеляційний господарський суд враховує, що судом першої інстанції безпідставно, без правового обґрунтування відхилено посилання прокурора на рішення Виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих №136 від 16.02.1967 року, яким, зокрема: ухвалено відведення Київському обкому ЛКСМУ земельної ділянки держлісфонду площею 4,5 га/ в т. ч. покритої лісом 3,4 га в кв. 17, 18 Ірпінського лісництва Київського лісгосзагу, в лісах 1 групи, під розміщення табору комсомольського активу без виключення з держлісфонду в тимчасове користування на строк існування табору, без права вирубки дерев.
Обгрунтування, наведені судом першої інстанції про сформування у 1991 році нового об`єкту землекористування площею 5, 2 га, жодним чином не спростовують доводи прокурора щодо порушення порядку зміни цільового призначення земель, при цьому, належної оцінки та доказів на підтвердження наявності підстав вважати надану земельну ділянку Київському обкому ЛКСМУ у постійне користування згідно Державного акту №027181 на право користування землею 1991 року такою, що надана за рахунок інших земель, або ж із проведенням у встановленому законом порядку зміною цільового призначення земельної ділянки судом першої інстанції у рішенні не наведено, матеріали справи такого не підтверджують.
В даному випадку, відповідно до інформації ДП «Київське лісове господарство» та планово-картографічих матеріалів лісовпорядкування спірні земельні ділянки, згідно проекту організації і розвитку лісового господарства Державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 1994 року, відносились до земель лісогосподарського призначення (квартал 22 виділ 14, квартал 23 виділи 9, 15 Ірпінського лісництва).
В силу положень ст. 76 Земельного кодексу УРСР 1991 року землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства.
Не є встановленими обставинами належності земельних ділянок до категорії земель рекреаційного призначення посилання суду першої інстанції на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якою на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001 площею 3,955 га та земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 площею 4,645 га відносяться до категорії земель рекреаційного призначення та державної форми власності; власником земельних ділянок зареєстровано Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області, орендарем земельних ділянок зареєстровано ТОВ «Хороше озеро», оскільки:
державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах 20.05.2020 у справі №911/1902/19, від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19.
В свою чергу, обгрунтованими знаходить апеляційний господарський суд доводи прокурора, що всупереч вимогам ст.ст. 3, 7, 19, 27, 29, 31 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (чинного у редакції станом на 1995 рік) та ст.ст. 6, 9, 16, 21, 42 Лісового кодексу України (у редакції станом на 1995 рік) рішенням Бузівської сільської ради від 22.06.1995 року відведено у користування АППБ «Аваль» земельну ділянку загальною площею 5,2 га для організації оздоровчого комплексу за рахунок земель лісогосподарського призначення, для нелісогосподарських потреб та без їх попереднього вилучення із користування Київського обласного комітету ЛКСМУ та Державного лісогосподарського об`єднання «Київліс».
Рішення Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району від 07.07.2000 року № 77 також прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки земельна ділянка площею 3,4 га (ставок), що відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства, всупереч вимогам ст.ст. 2, 3, 7, 19, 27, 29, 31, 77 Земельного кодексу України (в редакції чинній на 2000 рік) та ст.ст. 6, 9, 16 Лісового кодексу України (у редакції чинній станом на 2000 рік) відведена у користування АППБ «Аваль», який не є лісогосподарським підприємством, для організації зони відпочинку, тобто за рахунок земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб, без прийняття рішення уповноваженим органом про вилучення і припинення права користування спірною земельною ділянкою Державного лісогосподарського об`єднання «Київліс».
Спірні земельні ділянки, що перебували на момент надання у користування Київському обкому ЛКСМУ та АППБ «Аваль» з державного лісового фонду будь-яким органом державної влади чи місцевого самоврядування не вилучались, рішень про припинення права постійного користування спеціалізованого лісогосподарського підприємства не приймалося, таких до справи не надано.
Розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 2077 та №2078 від 30.11.2009 року також приймалися з порушенням вимог законодавства, оскільки відведені ними спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480800:07:013:0001, 3222485200:04:008:0001 належали до земель лісогосподарського призначення, і всупереч ст.ст. 57, 116, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на 2009 рік) та ст.ст. 5, 7, 8, 31 Лісового кодексу України (у редакції чинній станом на 2009 рік) надані в оренду ТОВ «Хороше озеро» за рахунок земель лісогосподарського призначення для інших цілей, ніж передбачено законом.
На підставі оскаржуваних розпоряджень спірні земельні ділянки передані в користування для нелісогосподарських потреб, за рахунок земель лісогосподарського призначення, що відповідно становить «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельні ділянки фактично з порушенням порядку зміни цільового призначення передані в користування як землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, такому суспільному інтересу не відповідає.
Викладене узгоджується з правовою позицією, у тому числі щодо дотримання критеріїв втручання у право на мирне володіння майном, висловленою Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі №8/21, колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 11/384-06.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі лісогосподарського призначення (стаття 19 ЗК України).
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 55 ЗК України).
Згідно з частинами 2 та 3 статті 1, частиною 1 та 2 статті 7 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
На час звернення до суду право розпорядження спірними земельними ділянками державної форми власності лісогосподарського призначення мав виключно Кабінет Міністрів України. Вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду та природно-заповідного фонду, зміна їх цільового призначення та передача у користування для нелісогосподарських цілей, порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України, зокрема право використовувати спірні земельні ділянки.
В ході розгляду спору відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021 року, змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками.
Зокрема, відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в новій редакції Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ) Кабінет Міністрів України передає лише земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративного-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За новою редакцією статті 149 Земельного кодексу України такі землі вилучаються за рішенням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження землями відповідно до ст. 122 цього Кодексу, та лише виключно для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
З огляду на обставини справи, з урахуванням оцінки доказів, а також позиції сторін та обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, апеляційний господарський суд погоджується із доводами прокурора, що право державної власності на спірні земельні ділянки не могло припинитися внаслідок прийняття рішення органом місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду (лісами).
Використання земель лісогосподарського призначення всупереч вимогам чинного законодавства, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, не погіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.
Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).
Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина 1 статті 50 Конституції України).
При цьому, у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується, що «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури Київської області з вимогою повернути у власність держави земельні ділянки лісогосподарського призначення у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та передачі у користування земельних ділянок і лісів із державного власності, а також захист суспільний інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів, як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку, в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель та лісів, що незаконно вибули з такої власності.
Згідно із інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект»:
- у планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2003 року внесено зміни на підставі державного акту № 2 від 06.09.1995 року на право постійного користування землею виданого Бузівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (лист від 27.08.2018 № 464);
- за кадастровими номерами (3222480800:07:013:0001, 3222485200:04:008:0001) земельні ділянки більшою частиною площі із 2003 року за ДП «Київський лісгосп» не обліковуються;
- за матеріалами лісовпорядкування 1993 року в кварталі 22 виділ 14 відносився до території заказника загальнодержавного значення «Жуків Хутір»;
- у кварталі 23 виділ 9 також відносився до території заказника;
- за матеріалами лісовпорядкування 2003 року в кварталі 22 виділ 9, квартал 23 виділ 7 обліковується за ДП «Київський лісгосп»;
- за матеріалами лісовпорядкування 2014 року в кварталі 22 виділ 9, квартал 23 виділ 8 обліковуються за ДП «Київський лісгосп» (лист від 27.07.2018 № 02-02/571);
- додатком до листа № 419 від 30.07.2018 долучено фрагмент з публічної кадастрової України з нанесеними межами кварталів 22, 23 і меж їх таксаційних виділів Ірпінського лісництва ДП «Київський лісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами, згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001 накладається на квартал 22 виділи 8, 9, а земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 накладається на квартал 23 виділи 8, 22 земель лісогосподарського призначення Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство».
Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
У питанні належності поданих доказів, апеляційний господарський суд визнає обґрунтованими посилання прокурора в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 у справі №361/6826/16, оскільки і у даній справі підлягає врахуванню, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами; планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять.
Зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц; Постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).
Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).
На вимоги прокурора у даній справі щодо повернення земельних ділянок у власність держави не поширюється позовна давність.
Підлягають врахуванню також обставини накладення спірних земельних ділянок на території державного лісового заказника «Жуків хутір», оскільки такі підтверджуються наступним:
- рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 18.02.1967 № 136 «Про відведення земельної ділянки з держлісфонду Київського лісгосзагу Київському обкому ЛКСМУ під розміщення табору комсомольського активу» земельну ділянку держлісфонду площею 4,5 га, в тому числі покриті лісом 3,4 га в кварталі 17, 18 Ірпінського лісництва Київського лісгосзагу, в лісах 1 групи;
- за змістом Охоронного зобов`язання від 1985 року, лісовий заказник державного значення «Жуків хутір» загальною площею 490, 1 га входив до кварталів 5-9, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 28 Ірпінського лісництва;
- згідно Охоронного зобов`язання 1996 року лісовий заказник загальнодержавного значення «Жуків хутір» площею 622, 5 га розташовувався у тому числі на території кварталу 22 виділів 1-9, 10-14, кварталу 23 виділів 1, 6, 9, 10, 12, 16-19, 22-32 Ірпінського лісництва;
- за Проектом організації і розвитку лісового господарства Київського держлісгоспу 1994 року, виділи кварталів 22 і 23 Ірпінського лісництва відносились до території заказника загальнодержавного значення;
- відповідно до Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Жуків хутір», погодженого у 1996 році Держуправлінням екобезпеки в Київській області, Державним лісовим лісогосподарським об`єднанням «Київліс», Київським держлісгоспом, Головним управлінням національних природних парків і заповідної справи Мінекобезпеки України, заказник загальною площею 622, 5 га розташований на території Києво-Святошинського району Київської області, у тому числі: квартал 22 виділи 1-810-14; квартал 23 виділи 1-6, 9, 10, 12, 16-19, 22-30 Ірпінського лісництва Київського держлісгоспу.
В свою чергу, актом обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480800:07:013:0001, 3222485200:04:008:0001 від 15.08.2018 ДП «Київське лісове господарство» підтверджено зміну місця розташування виділів кварталів 22 та 23 Ірпінського лісництва, внаслідок чого зменшилась площа загальнодержавного заказника «Жуків хутір» щодо його площі та землекористувача та без прийняття указу Президента, що відповідно не враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.
Висновки суду першої інстанції в частині не віднесення спірних земельних ділянок до державного лісового заказника «Жуків хутір» не відповідають встановленим вище обставинам справи.
Таким чином, в порушення вимог статей 20, 21 Земельного кодексу України та статті 57 Лісового кодексу України, фактично незаконно змінено цільове призначення спірних земельних ділянок із земель природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення.
Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Так, відповідно до частин 1, 4 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Знаходження чи не знаходження майна відповідача-2 на спірних земельних ділянках, не є тим фактом, який має значення для правильного вирішення спору про витребування земельної ділянки лісового господарства, яка з порушенням вимог цивільного та земельного законодавства вибула із володіння власника (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16) і в цій частині доводи апеляційної скарги суд знаходить обґрунтованими.
Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 ЗК України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 ЗК України, а також статті 2 та 5 ГПК України.
З огляду на встановлені статтею 152 ЗК України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтями 2, 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права і законного інтересу, позивач у спорі про захист прав (законного інтересу) на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, а суд може захистити порушене право (законний інтерес) у заявлений спосіб за умови, що такий спосіб захисту прав (законного інтересу) на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право (законний інтерес) позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права (законного інтересу), тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).
Вимога про повернення земельної ділянки може бути заявлена в разі, якщо земельна ділянка на момент пред`явлення позову за рішенням органу передана у володіння чи користування іншій особі в незаконний спосіб. В даному випадку спірні земельні ділянки, внаслідок прийняття відповідачем-1 оспорюваних розпоряджень Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 року №2078, №2077 передані в оренду відповідачу-2.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор звертається не лише за захистом права держави, а й за захистом законного інтересу держави в особі уповноваженого органу і, в даному випадку, такий інтерес полягає у дотриманні питання розмежування відповідно до статті 19 Конституції України способу, порядку, меж повноважень між органами, які наділені правом розпорядження земельними ділянками даної категорії земель в розрізі визначення органу, який був наділений повноваженнями на розпорядження спірними земельними ділянками на час прийняття такого розпорядження.
Отже, з огляду на наведене колегія суддів вважає, що прокурором правомірно заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування розпоряджень Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 року № 2078, № 2077, визнання недійсними договорів оренди, а тому спосіб захисту щодо спірних земельних ділянок у даній справі прокурором обраний у відповідності до норм статті 152 ЗК України.
В частині розгляду поданих відповідачами заяв про застосування строків позовної давності, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Згідно приписів статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц).
У разі встановлення судом неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з непередбачених законом підстав особа не набуває права власності на неї; для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
В даному випадку, Кабінету Міністрів України та Міністерству енергетики та захисту довкілля України про відведення в оренду спірних земельних ділянок з порушенням вимог законодавства стало відомо з листів прокуратури Київської області.
Інформація про відведення у користування спірних земельних ділянок за рахунок земель лісогосподарського призначення у загальнодоступних базах даних була відсутня; лише 13.07.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості щодо укладення договорів оренди спірних земельних ділянок на підставі оскаржуваних розпоряджень, що підтверджується відповідними інформаційними довідками наявними у справі.
Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2018 році за результатами системного аналізу інформації, отриманої від Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство», ВО «Укрдержліспроект», Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджують незаконне відведення у користування земель лісогосподарського призначення.
Відповідні повідомлення Кабінету Міністрів України та Міністерству енергетики та захисту довкілля України про виявлені прокуратурою порушення щодо відведення в оренду спірних земельних ділянок були направлені у 2020 році, відповідно звернення прокурора з позовом 29.07.2020 відбулося в межах загального строку позовної давності.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником було зроблено, а іншими учасниками справи не спростовано.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2022 у справі №911/2169/20 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на відповідачів, а також, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги прокурора, з відповідачів на користь прокурора підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2022 у справі №911/2169/20 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2022 у справі №911/2169/20 скасувати.
3. Прийняти нове рішення про задоволення позову.
4. Визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 року № 2077 «Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської сільської ради»;
5. Визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 року № 2078 «Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради».
6. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.12.2009 року, укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» на земельну ділянку площею 3,9559 га з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001.
7. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.12.2009 року, укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» на земельну ділянку площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001.
8. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» (ідентифікаційний код 34361517; адреса: 08124, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гурівщина, вул. Благовісна 101-А) повернути у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 000225333; 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки 1) з правом постійного користування Державного підприємства «Київське лісове господарство» (ідентифікаційний код 00991373, 08114, Київська обл., Бучанський район, село Стоянка, вул. Лісна, буд. 15) земельні ділянки площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 та площею 3,9559 га з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001, які розташовані в межах Михайлівсько-Рубежівської та Бузівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області.
9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро» (ідентифікаційний код 34361517; адреса: 08124, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гурівщина, вул. Благовісна 101-А) на користь Київської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909996, банк платника Держказначейська служба України, код банку 820172, р.р UA028201720343190001000015641) 11 494, 77 грн. (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні 77 копійок) судового збору за подання позовної заяви та 17 242, 15 грн. (сімнадцять тисяч двісті сорок дві гривні 15 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
10. Стягнути з Бучанської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 44014159; 08293, Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська 22) на користь Київської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909996, банк платника Держказначейська служба України, код банку 820172, р.р UA028201720343190001000015641) 11 494, 77 грн. (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні 77 копійок) судового збору за подання позовної заяви та 17 242, 15 грн. (сімнадцять тисяч двісті сорок дві гривні 15 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
11. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.
12. Матеріали справи №911/2169/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 20.09.2022.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко
