ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" грудня 2020 р. м.Київ Справа№ 911/2169/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 17.12.2020
розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Київської області
від 02.10.2020 (повний текст підписано 09.10.2020)
за заявою Заступника прокурора Київської області
у справі №911/2169/20 (суддя Третьякова О.О.)
за позовом Прокурора Київської області
в особі 1) Кабінету Міністрів України
2) Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
3) Державного підприємства "Київське лісове господарство"
до 1) Києво-Святошинської районної державної адміністрації
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Акціонерне товариство " Райффайзен банк Аваль"
про визнання недійсним розпоряджень та договорів оренди землі, повернення земельних ділянок
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог та рух справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1), Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - позивач-2) та Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі - позивач-3) до Києво-Святошинської районної державної адміністрації (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" (далі - відповідач-2). Згідно з прохальною частиною позовної заяви заявленими є позовні вимоги про:
- визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 №2077 Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської сільської ради;
- визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 №2078 Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2009, що укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" на земельну ділянку площею 3,9559 га з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2009, що укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" на земельну ділянку площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001;
- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України з правом постійного користування Державного підприємства "Київське лісове господарство" земельні ділянки площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 та площею 3,9559 га з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001, які розташовані в межах Михайлівсько-Рубежівської та Бузівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2020 у справі №911/2169/20 позовну заяву Прокурора Київської області від 19.06.2020 в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Державного підприємства Київське лісове господарство до Києво-Святошинської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" про:
- визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської державної адміністрації від 30.11.2009 №2077 Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро"для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської сільської ради;
- визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 №2078 Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2009, укладеного між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" на земельну ділянку площею 3,9559 га з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2009, укладеного між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" на земельну ділянку площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001;
- та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України з правом постійного користування Державного підприємства Київське лісове господарство земельні ділянки площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 та площею 3,9559 га з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001, які розташовані в межах Михайлівсько-Рубежівської та Бузівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області - залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київське лісове господарство" прокурором порушено приписи абз. 3 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі державних компаній, а відтак подана позовна заява по справі №911/2169/20 підлягає залишенню без розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з постановленою ухвалою, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020 у справі №911/2169/20 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави в особі державних лісогосподарських підприємств, що відповідно до ст1 ст. 275, 280 ГПК України, що є підставою для її скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовженя розгляду.
Прокурор посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що :
- фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган;
- повернуто позов поданий в інтересах органів державної влади - Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, без будь - якого обґрунтування;
- всупереч вимогам ст. 55 Конституції України, позбавлено Кабінет Міністрів України та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України на гарантований державою захист прав і свобод у судовому порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020 у справі №911/2169/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Станіка С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали, відкрито апеляційне провадження у справі №911/2169/20 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020, розгляд апеляційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 17.12.2020, встановлено учасникам справи процесуальний строк щодо подання відзиві, заяв та клопотань.
Ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження направлена учасникам спору за адресами їх місцезнаходження та вручена прокурору: згідно рекомендованого повідомлення про вручення 0160140572451, позивачу 1 згідно рекомендованого повідомлення про вручення 0100814035195, позивачу 2 згідно рекомендованого повідомлення про вручення 0303513357497, відповідачу - 1: згідно рекомендованого повідомлення про вручення 0311518623600, відповідачу-2: згідно рекомендованого повідомлення про вручення 0812000070143, третій особі - згідно рекомендованого повідомлення про вручення 0101133562860.
У зв`язку з перебуванням з 14.12.2020 судді Дикунської С.Я. яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі колегії суддів - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.12.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 справу №911/2169/20 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя - доповідач), судді Тищенко О.В., Мальченко А.О., здійснивши її розгляд у вищезазначеному судовому засіданні 17.12.2020 о 10 год. 45 хв.
Відзиви на апеляційну скаргу від учасників апеляційного провадження, до суду апеляційної інстанції у встановлений ухвалою строк - не надходив.
Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що учасники апеляційного провадження не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзиви на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що учасники апеляційного провадження у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подали відзиви на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання вказаними учасниками спору відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судовому засіданні 17.12.2020 прокурор (скаржник) підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позивач-1 в особі повноважного представника в судовому засіданні 17.12.2020 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач - 2 в судовому засіданні 17.12.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін як таку, що постановлення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Позивачі 2, 3, відповідач-1 та третя особа в судове засідання 17.12.2020 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Крім того, від позивача-3 засобами електронного зв`язку надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, яік мотивовані неможливістю повноважного представника бути присутнім в даному судовому засіданні.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, дійшов висновку, що неявка інших представників учасників спору в судове засідання, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, у зв`язку з чим клопотання позивача -3 про відкладення розгляду справи - відхиляються.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, прокурор Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1), Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - позивач-2) та Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі - позивач-3) звернувся до суду першої інтанції з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" (далі - відповідач-2). Згідно з прохальною частиною позовної заяви заявленими є позовні вимоги про:
- визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 №2077 Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської сільської ради;
- визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 №2078 Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2009, що укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" на земельну ділянку площею 3,9559 га з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2009, що укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" на земельну ділянку площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001;
- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України з правом постійного користування Державного підприємства "Київське лісове господарство" земельні ділянки площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 та площею 3,9559 га з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001, які розташовані в межах Михайлівсько-Рубежівської та Бузівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2020 (повний текст підписано 09.10.2020) позовну заяву Прокурора Київської області №05/09/1-1094вих20 від 19.06.2020 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київське лісове господарство" прокурором порушено приписи абз. 3 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі державних компаній, а відтак подана позовна заява по справі №911/2169/20 підлягає залишенню без розгляду.
В свою чергу, прокурор в обґрунтування наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі Державного підприємства "Київське лісове господарство" зазначає, що прийняття оскаржуваних розпоряджень про передачу в оренду вищевказаних земельних ділянок порушило право постійного лісокористувача, оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення та вибули з користування без прийняття рішення про припинення такого права постійного користування. Всупереч цьому, вказаним державним підприємством жодних заходів щодо оскарження в судовому порядку спірних розпоряджень не вжито, що також є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київське лісове господарство".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 14 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, а межах положень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 у справі №4-рп/2008).
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016, який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, п.3 ч.1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключених випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч.3, 5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності 15.07.2015.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. (ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Вказаним законом прямо заборонено здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
Згідно з ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Нормами абз.2 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, в порушення прямої заборони наведеної в абз.3 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" даний позов заявлений прокурором в інтересах державного підприємства "Київське лісове господарство", яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Навпаки, визначений прокурором позивач-3 - Державне підприємство "Київське лісове господарство" згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством, самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками сууд першої інстанції про те, що звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київське лісове господарство", прокурором порушено приписи абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
Також, вірним є посиланням суду першої інстанції на те, що посилання прокурора на те, що вказане підприємство виконує функції органу, уповноваженого державою на їх здійснення у спірних правовідносинах - не підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак прокурором не доведено підстав можливості здійснення ним законного представництва в суді інтересів держави в особі державного підприємства.
При цьому, відповідно до положень Лісового кодексу України, зокрема ст.17, спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам надаються у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку. Однак, норми вказаного кодексу не наділяють такі підприємства повноваженнями органу державної влади.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
Водночас якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).
Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 48, 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України, постановлення на стадії підготовчого провадження ухвали про залишення позовної заяви без розгляду відповідає приписам чинного законодавства, де закріплено, що результатами підготовчого засідання суд, серед іншого, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно п.2 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч.4 ст.226 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дішов висновку, що судом першої інстанції обгурнтовано встаовлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі в особі Державного підприємства "Київське лісове господарство", а відтак подана позовна заява по справі №911/2169/20 підлягає залишенню без розгляду.
Доводи прокурора про те що фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган, а повернуто позов поданий в інтересах органів державної влади - Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, без будь - якого обґрунтування - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки позов містить в собі вимоги, які встановлюють обов`язок повернути спірну земельну ділянку на певному майновому праві на користь державного підприємства, шляхом оскарження відповідих розпоряджень та договорів. При цьому, прокурор не позбавлений права зяавити відповідні вимоги виключно в інтересах держави, здійснивши визначення належного представництва згідно з приписами Закону України "Про прокуратуру".
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, обумовлені ст. 277, 280 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали Господарського суду Київської області від 02.10.2020 у справі №911/2169/20 - відсутні.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020 у справі №911/2169/20 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області області від 02.10.2020 у справі №911/2169/20 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/2169/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту постанови: 28.12.2020.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді А.О. Мальченко
О.В. Тищенко
