УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 730/374/21
провадження № 51 - 3807 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4.,
суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 листопада 2021 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
встановив:
За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 листопада 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК та відповідно до ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією всього належного йому майна.
Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішення щодо яких не оскаржуються.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року вирок місцевого суду скасовано в частині кваліфікації дії обвинувачених.
ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 257 КК та виправдано, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК, та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч. 1 ст. 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 257 КК та виправдано, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК, до покарання за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2021 року, та остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_3 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.257 КК та виправдано, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього належного йому майна.
У решті цей же вирок залишити без змін.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону засудженим не дотримано, оскільки, посилаючись на порушення кримінального процесуального закону, ОСОБА_1 у касаційній скарзі не навів обґрунтування допущення судами першої та апеляційної інстанцій таких порушень норм права, які могли б тягнути за собою скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до норм, передбачених статтею 438 КПК, з огляду на зміст положень статей 370, 404, 412, 413, 420 цього Кодексу.
Викладені засудженим у касаційній скарзі доводи стосуються, на його думку, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Крім того, касаційна скарга засудженого не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених у ухвалі цього суду на спростування доводів апеляційної скарги сторони захисту.
З огляду на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою. При повторному зверненні до Верховного суду скаржнику необхідно зазначити, які саме судові рішення вона оскаржує, із врахуванням вищевказаного.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 без руху і встановити п`ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6
