БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/374/21
Провадження № 1-кп/730/40/2021
У Х В А Л А
"18" травня 2021 р. м. Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Борзні у порядку, передбаченому статями 314, 315, 316 КПК України, обвинувальний акт, а також клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021270000000063 від 10.03.2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області, громадянина України, без освіти, розлученого, маючого на утриманні дитину 2008 року народження, непрацюючого, без реєстрації місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 187 КК України,
ВСТАНОВИВ:
11 травня 2021 року до Борзнянського районного суду Чернігівської області з Чернігівської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270000000063 від 10.03.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 187; ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 187 КК України.
Цього ж дня, відповідно до здійсненого авторозподілу судових проваджень, зазначений обвинувальний акт отриманий головуючим суддею ОСОБА_9 .
Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2021 року заяву судді ОСОБА_9 про самовідвід задоволено, а справу передано на повторний перерозподіл згідно ч. 3 ст. 35 КПК України.
Відповідно до здійсненого авторозподілу судових проваджень, повторно зазначений обвинувальний акт отриманий головуючим суддею ОСОБА_1
13 травня 2021 року ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до ч. 2ст.315КПКУкраїни у підготовчому судовому засіданні на обговорення учасників судового провадження поставлено питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.
2. Позиції учасників судового провадження та заявлені клопотання
У підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 KПК під час підготовчого провадження суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Під час розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.
Копію даного клопотання з доданими документами обвинувачений ОСОБА_4 отримав 14 травня 2021 року.
Прокурор вважає,що наявніта продовжуютьіснувати ризики,передбачені п.п.1,3,5ч.1 ст.177КПК України,а саме:обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватисьвід суду,оскільки вінобвинувачується увчиненні особливотяжких злочинів,за якіпередбачено покаранняу видіпозбавлення воліна строквід п`ятидо п`ятнадцятироків ізконфіскацією майна,після вчиненнязлочину намагавсяухилитися відвідповідальності шляхомзникнення змісця вчиненнязлочину,а такожобвинувачений моженезаконно впливатина потерпілогота свідківу даномукримінальному провадженні,оскільки місцезнаходженняпотерпілого тасвідків останньомудостеменно відоме,а томуз метоюуникнення кримінальноївідповідальності завчинене,може схилятиїх донадання неправдивихсвідчень,а такожможе вчинитиінше кримінальнеправопорушення,оскільки обвинувачений раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин у період іспитового строку.
ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник вважає, що клопотання є необґрунтованим та немотивованим, а тому просить застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Потерпілий підтримав прокурора.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо подовження обвинуваченому строку дії
запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.
Зокрема, згідно ч. 1ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2ст. 131 КПК України).
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З положень ч. 3 та ч. 5ст. 132 КПК Українислідує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.03.2021 обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який закінчується 22.05.2021.
Підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченимиКПК України,для судового розгляду (ч. 2ст. 314 КПК України). У ході судового розгляду кримінального провадження вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 КПК України, якою, зокрема, врегульовано порядок застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4ст. 199 КПК). Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч.ч.3, 5ст. 199 КПК).
Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу, суд має перевірити, чи продовжують існувати ризики, які були заявлені прокурором, їх обґрунтованість, та чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.
При цьому, суд враховує наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні (п.п. 1, 3 ч. 1ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України(ч. 2ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому,КПК Українине вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Сторона обвинувачення у клопотанні посилалась на наявність трьох ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України.
Суд погоджується з доводами, наведеними у клопотанні прокурора, про продовження існування ризику переховування від суду.
Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого.
Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_4 , передбачають покарання у виді позбавлення волі.
Так, в розумінні Кримінального кодексу України злочини, інкриміновані обвинуваченому, є особливо тяжкими, а тому при визначенні імовірності переховування обвинуваченого від суду відповідно до п. 2 ч. 1ст. 178 КПК Українитакож слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується. При цьому, цей фактор не є визначальним.
Таким чином, фактичні дані кримінального провадження та особисті обставини щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в сукупності дають підстави суду дійти висновку про наявність ризику переховування від суду.
Також суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого, суд враховує встановленуКПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченомуст. 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст. 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На думку суду, з урахуванням особи обвинуваченого, є велика вірогідність того, що він, перебуваючи на волі, буде мати реальну можливість впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману суду та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.
Крім того, прокурор вказує на те, що, обвинувачений раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин у період іспитового строку, а тому може вчинити нові злочини.
На думку суду, вказаний ризик є необґрунтованим, оскільки прокурор взагалі не довів, що обвинувачений раніше судимий. Будь-які матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, суду не надані та в судовому засіданні прокурор також відмовився надавати матеріали, якими він обґрунтовує своє клопотання.
Оцінюючи можливість застосування щодо обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів (такими є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава), які зможуть запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України, суд бере до уваги наведені вище характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та вагомість встановлених ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України.
При цьому, суд не вирішував ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не оцінював докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Вказане прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимогистатті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод істатті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Виходячи з наведеного вище та згідностатей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, а має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння у вчиненні якого останній обвинувачується. Разом з тим, на теперішній час ще не вирішено питання про призначення у справі судового розгляду. Отже, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначенихстаттею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких слідчим суддею було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яка інкримінована обвинуваченому, останній може переховуватись від суду, вливати на свідків і потерпілого. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, виходячи з положень статей5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також частини першоїстатті 197 КПК України, згідно яких строк застосування запобіжних заходів, в тому числі, і тримання під вартою або продовження тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, та спрямований на уникнення ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України, а тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 .
При цьому необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченому діяння.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпеченнявиконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.Суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у виді застави, проте був порушений нею (ч.ч.3, 4 ст.183 КПК України).
Таким чином, враховуючи викладене, з огляду на підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України суд приходить до переконання, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, а тому стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити без визначення розміру застави.
В зв`язку з цим, суд відхиляє доводи сторони захисту про можливість застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі й домашнього арешту чи альтернативної застави, оскільки перебування обвинуваченого на волі на даному етапі створює реальну небезпеку для потерпілого, свідків й може перешкодити досягненню завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Також, вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя з огляду на усталену практику ЄСПЛ враховує не лише потреби конкретної особи, а й загальні суспільні інтереси, які, зважаючи на велику суспільну небезпечність інкримінованого злочину, вимагають більш суворішого підходу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 134, 314, 315, 316, 369, 372, 381, 382 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 17.07.2021 року включно.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію даної ухвали негайно вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору танаправити для виконаннядо сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятиденний строк з дня проголошення ухвали; у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Суддя ОСОБА_1
