ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
24 січня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3724/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2022 року, суддя І інстанції Петров В.С., повний текст якого складено 16.12.2022 в. м. Одесі
у справі № 916/3724/21
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1
про стягнення майнової шкоди в розмірі 95997097,30 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.11.2022 року у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 95997097,30 грн. відмовлено.
05.01.2023 від ОСОБА_1 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення в частині доведення факту здійснення ОСОБА_1 банківських операцій та як наслідок встановлення її вини у спричиненні збитків ПАТ Фінростбанк з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2022 року до надходження матеріалів справи № 916/3724/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Lоручено господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи № 916/3724/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
18.01.2023 матеріали справи № 916/3724/21 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини третьої ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору та докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України Про судовий збір.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п.п. 4 п. 2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Враховуючи, що позовна заява була подана позивачем у 2021 році, то максимальний розмір судового збору становив 350 * 2270 (розмір прожиткового мінімуму на 01.01.2021 року) = 794 500,00 грн. Даний судовий збір позивачем не сплачувався, оскільки він звільнений від сплати судового збору в силу п. 24 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Отже, за подання апеляційної скарги скаржнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1 191 750,00 гривень (794 500,00 * 150 / 100 = 1191 750,00).
Проте, матеріали апеляційної скарги не містять документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Однак, до апеляційної скарги скаржниця не додала доказів сплати судового збору, а звернулася з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що вказаний розмір судового збору для неї є надмірним порівняно з її доходами, вона не має змоги сплатити зазначений судовий збір, оскільки він не є «розумним» та не відповідає її фінансовому становищу. На думку скаржниці, не звільнення її від сплати судового збору в даному випадку є обмеженням її права на доступ до правосуддя, що є недопустимим та прямо забороняється статтею б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Зазначене також підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.
Розглянувши вказане клопотання колегія суддів не убачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Так, положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору. Втім, у клопотанні не наведено умови передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
Таким чином, звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
З огляду на викладене, саме по собі посилання скаржника на скрутний майновий стан, не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з цим клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
Колегія суддів зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Порядок залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги встановлені ст. 260 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 ГПК України.
За змістом ч.1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що до апеляційної скарги ОСОБА_1 не подано доказів сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення вказаних недоліків.
Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2022 року у справі № 916/3724/21 залишити без руху.
2.Встановити скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 1 191 750 грн. протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3.Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута скаржнику.
4.Рекомендувати учасникам справи утриматися від відвідування суду. Свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з урахуванням рекомендацій Ради суддів України Щодо роботи судів в умовах воєнного стану, опублікованих 02 березня 2022 року на веб-сайті за посиланням: http://rsu.gov.ua/ua/news/usim-sudam-ukraini-rsu-opublikuvala-rekomendacii-sodo-rooti-sudiv-v-umovah-voennogo-stanu/, Верховного Суду Особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, опублікованих 04 березня 2022 року на веб-сайті за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1261727.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді С.І. Колоколов
Г.П. Разюк
