Справа № 466/1523/23
Провадження № 2-з/466/5/23
У Х В А Л А
15 лютого 2023 року суддя Шевченківського районного суду м.Львова Білінська Г.Б. вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, на банківські рахунки, на все рухоме та нерухоме майно, що належать ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження в межах суми позовних вимог у розмірі 7 631 472,27 грн.
В обґрунтування заяви покликається на те, що до Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 подано позов до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів за договором позики.
Як вбачається із змісту позовної заяви, предметом позову стягнення грошових коштів у розмірі у загальному розмірі 7 631 472,27 грн.. за договором позики грошових коштів від 29 грудня 2022 року
ОСОБА_1 вважає, не накладення арешту на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 в межах суми позовних вимог в розмірі 7 631 472,27 грн. може істотно ускладнити або взагалі унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав.
Дослідивши матеріали заяви, вважаю за необхідне у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії.
Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вивчивши матеріали заяви, суд вважає, що вимога про забезпечення позову підлягає задоволенню частково в частині накладення арешту на майно, наявність якого у відповідача підтверджена поданими позивачем доказами.
Згідно з поданих до суду відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності відповідача перебуває наступне майно :
- квартира АДРЕСА_2 ,
- земельна ділянка кадастровий номер 4625880800:03:000:0584 пл. 0,8 га у с.Бірки Яворівського району Львівської області,
- гараж НОМЕР_2 на АДРЕСА_3 у Товаристві індивідуальних забудовників і експлуатації гаражів «Електрон-2» .
Наявність на праві власності у відповідача іншого рухомого чи нерухомого майна, в тому числі рахунків у банках , не підтверджена позивачем , а відтак його клопотання носить абстрактний неконкретний характер, тому до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260, 353, 354 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд,-
п о с т а н о в и в:
заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
В порядку забезпечення позову накласти арешт на майно, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 :
- квартиру АДРЕСА_2 ,
- земельну ділянку кадастровий номер 4625880800:03:000:0584 пл. 0,8 га у с.Бірки Яворівського району Львівської області,
- гараж № НОМЕР_2 на АДРЕСА_3 у Товаристві індивідуальних забудовників і експлуатації гаражів «Електрон-2» .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: Г. Б. Білінська
