Справа № 183/7850/22
№ 2/183/1505/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Шевченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення індексу інфляції, 3% річних, плати за користування коштами, встановленої на рівні облікової ставки Національного банку України, -
за участю представників позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просили стягнути з відповідача 3% річних, індекс інфляції та плату за користування чужими коштами, встановлену на рівні облікової ставки Національного банку України, в якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
В обґрунтування свого позову позивачі зазначають, що 26 січня 2021 року між сторонами був укладений попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського нотаріального округу Дніпропетровської області Працевич В.В, зареєстрований в реєстрі за № 153, відповідно до якого, в строк до 22 березня 2021 року між сторонами попереднього договору буде укладено основний договір.
За умовами попереднього договору відповідач виступить продавцем, а позивачі покупцями нерухомого майна житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,1334 га, кадастровий номер 1223285000:02:003:0623, розташованої за цією ж адресою, та в день нотаріального посвідчення основного договору зобов`язуються передати (оплатити) продавцеві вартість нерухомого майна в повному обсязі з урахуванням умов попереднього договору.
Ціна продажу нерухомого майна за основним договором повинна була складати 2817247,41 грн., що складало еквівалент 100000 доларів США, які покупці повинні були передати продавцеві в день підписання основного договору.
Відповідно до п.9 попереднього договору в рахунок сплати ціни продажу нерухомого майна позивачі передали відповідачці в якості авансу грошові кошти у розмірі 845174,22 грн., що складало еквівалент 30000 доларам США.
Проте укладення основного договору, в строк до 22 березня 2021 року, не відбулося, відповідач не повернула позивачам отримані кошти за попереднім договором, тому 23.03.2021 року позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення отриманої ОСОБА_3 грошової суми та моральної шкоди.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 року у справі № 183/1839/21 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 був задоволений частково, з відповідача на користь позивачів стягнуто авансову суму у розмірі 845174 гривні 22 копійки.
Між тим, ОСОБА_3 рішення суду не виконує, грошові кошти добровільне не повертає, продовжує ними користуватися, тому позивачі просять стягнути з відповідача плату за користування коштами, встановленими на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 22.03.2021 року по 25.10.2022 року у розмірі 177666,95 грн. Крім того, посилаючись на вимоги ст. 625 ЦК України, позивачі просить стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції за цей же період, що за їх підрахунками складає 40359,96 грн. та 215188,11 грн., - відповідно.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі.
Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року відкрите провадження у справі, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. За результатами підготовчого провадження відповідною ухвалою суду справу призначено до розгляду по суті.
Представники позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі, надавши суду пояснення щодо обставин укладення попереднього договору, невжиття відповідачем заходів для повернення отриманих коштів.
Відповідач ОСОБА_3 повторно в судове засідання не з`явилася без поважних причин, вважається такою, що повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, на момент розгляду справи відзив на позовну заяву не подала, її представник наполягала на відкладенні розгляду через сімейні обставини, тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивачів, провів заочний розгляд справи.
Суд, вислухавши пояснення представників позивачів, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 26 січня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Попередній договір, що був посвідчений Працевич В.В., приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі з №153, відповідно до якого сторони зобов`язалися в майбутньому, в строк до 22.03.2021 року укласти Договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5-8).
Відповідно до п. 8 Попереднього договору, одностороння відмова від ціни продажу нерухомого майна, встановленої у пункті 6 цього Договору, вважається порушенням умов попереднього договору і може розглядатися другою стороною як відмова від укладення Основного договору, що зумовлює правові наслідки, передбачені законом та попереднім договором. У разі відмови (ухилення) Сторони один від укладення основного договору Сторона один зобов`язується повернути гарантійну суму зазначену у п. 9 цього договору, у подвійному розмірі. У разі укладення основного договору купівлі-продажу гарантійна сума залишається у Сторони один та зараховується як частина виплати за вказаний вище об`єкт нерухомості.
Також відповідно до п. 9 зазначеного договору у рахунок сплати ціни продажу нерухомого майна за Основним договором Сторона два передає Стороні один у якості авансу грошові кошти в розмірі 845174,22, який в еквіваленті складає 30000 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день укладення договору.
Судом встановлено, що у строк до 22 березня 2021 року між сторонами не було укладено основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, склад якого визначено у попередньому договорі, внаслідок чого між сторонами виник спір щодо повернення отриманої ОСОБА_3 суми, на умовах, визначених договором та законом.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2022 року у справі № 183/1839/21 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 був задоволений частково, з відповідача на користь позивачів стягнуто авансову суму у розмірі 845174 гривні 22 копійки. (а.с. 17- 20).
На момент пред`явлення цього позову рішення суду від 03 жовтня 2022 року не набрало законної сили, позивачі наполягають на тому, що отримання відповідачем авансова сума їм не повернута, тому вони просять застосувати до відповідача відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, визначену законом.
Правовідносини що виникли між сторонами з приводу врегульовані наступними нормами закону
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України, у ч. 5 якої визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.
За змістом ст. 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 травня 2018 року №14-16цс18.
Отже, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню сума індексу інфляції та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі рішення суду.
Оскільки умови попереднього договору залишаються невиконаним на теперішній час, на суму 845174 гривні 22 копійки підлягають нарахуванню інфляційні втрати за період з 22 березня 2021 року по 24 лютого 2023 року, на підставі розрахунку: 845174,22 грн. х 1.34929470[сукупний індекс інфляції] / 100% - 845174 грн. =295294,88 грн.; 3% річних за вказаний період складають 48904,33 гривні, виходячи з наступного розрахунку: 845174,22 х3% / 100% / 365 х 706 [кількість днів].
Вирішуючи питання про стягнення грошової суми за користування чужими грошовими коштами слід звернути увагу на наступне.
Правила щодо сплати процентів від суми позики містяться у статті 1048 ЦК України, згідно із частиною першою якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року за № 6-36цс-14, винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з попереднього договору, при його укладені сторонами не було погоджено розмір і порядок сплати процентів за користування коштами.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.
Окрім того, підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України із поєднанням зі статтею 1048 ЦК України у разі прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.
Разом з цим, відповідно до правової позиції Верховного суду України висловленій у постанові від 30 травня 2012 року у справі № 6-48цс12, у разі якщо спір виник між фізичними особами про стягнення боргу за договором позики, то право позикодавця, який не є ні юридичною особою, ні суб`єктом підприємницької діяльності, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг, на отримання від позичальника обумовлених договором позики процентів за користування грошима регулюється ст. ст. 10461048 ЦК України, а не вказаним вище Законом.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачів грошової суми за користування чужими коштами, визначеної позивачами на рівні облікової ставки Національного банку України, оскільки позивачі у даних правовідносинах не являються юридичною особою, ні суб`єктом підприємницької діяльності, яка відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» здійснює діяльність з надання фінансових послуг.
Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів слід стягнути сплачені ними судові витрати, що складаються з судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 3441 гривня 19 копійок. (а.с.1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення індексу інфляції, 3% річних, плати за користування коштами, встановленої на рівні облікової ставки Національного банку України, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 штрафні санкції за прострочення грошового зобов`язання, а саме індекс інфляції за період з 23.03.2021 року по 24 лютого 2023 року у розмірі 295214 гривень 88 копійок (двісті дев`яносто п`ять тисяч двісті чотирнадцять гривень, 88 копійок), 3% річних за період з 23.03.2021 року по 24 лютого 2023 року у розмірі 48904 гривні, 33 копійки (сорок вісім тисяч дев`ятсот чотири гривні, 33 копійки), а всього 344119 гривень, 21 копійка (триста сорок чотири тисяч сто дев`ятнадцять гривень, 21 копійка).
В іншій частині позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 3441 гривня 19 копійок (три тисячі чотириста сорок одна гривня 19 копійок).
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сорока О.В.
