У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №338/1549/21
07 березня 2023 року Богородчанський районний суд
Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Решетова В. В.,
з участю секретаря Остапишин І. Р.,
представника ДВС - Гаєвського В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани скаргу ОСОБА_1 про визнання дій головного державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського Віталія Вікторовича незаконними щодо списання з карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «Приват Банк» в сумі 0,70 гривень та 2375,87 гривень у виконавчому провадженні, згідно виконавчого документу судового наказу №338/1549/21, виданого Богородчанським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» 1732,95 гривень за розподіл газу та 227 гривень судового збору,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою про визнання дій головного державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського Віталія Вікторовича незаконними щодо списання з карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «Приват Банк» в сумі 0,70 гривень та 2375,87 гривень у виконавчому провадженні, згідно виконавчого документу судового наказу №338/1549/21, виданого Богородчанським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» 1732,95 гривень за розподіл газу та 227 гривень судового збору.
Скарга мотивована тим, що судовим наказом Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08.02.2022 року №338/1549/21 вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «ОТГС «Івано-Франківськгаз» 1732,95 гривень заборгованості за розподіл газу та 227 гривень судового збору.
Постановою Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на підставі судового наказу №338/1549/21, відкрито виконавче провадження з примусовим виконання вказаного рішення суду.
26.03.2022 року набрав чинності Закон України 2129-ІХ від 15.03.2022 року, яким розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено п. 10-2, згідно із яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Незважаючи на це 02.02.2023 року з картки оформленої на ім`я скаржника ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк, яка призначена для виплати їй пенсії, було списано кошти у сумі 0,70 гривень та 2375,87 гривень. Крім того постановою головного державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. від 22.04.2022 року накладено арешт на всі її грошові кошти, в тому числі і на кошти на пенсійному рахунку. Пенсія є єдиним доходом , за який вона живе, а тому вважає такі дії головного державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. не законними, щодо списання її пенсійних коштів, тому просить скаргу задовольнити.
21.02.2023до судунадійшли запереченнявід державноговиконавця ГаєвськогоВ.В.на скаргу,які мотивованітим,що йогодії єзаконними таправомірними,оскільки відповіднодо ч.1ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавецьзобов`язаний вживатизаходів щодопримусового виконаннярішень,неупереджено,ефективно,своєчасно ів повномуобсязі вчинятивиконавчі дії. Зауважив, що по даному виконавчому провадженні ним як державним виконавцем не виносилась постанова про звернення стягнення на пенсію боржника, згідно статтей 68,69,70 Закону України «Про виконавче провадження», тобто порушень частини 9 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» ним не здійснено.
Також пунктом 7 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» ні жодними іншими нормативно-правовими документами не заборонено державному виконавцю у разі виявлення відкритих рахунків у банківських установах списувати кошти для погашення боргу по виконавчому провадженні. Просить у задоволенні скарги відмовити.
Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася та не повідомила про причини своєї неявки, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.
Головний державний виконавець Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвський В.В. в судовому засіданні проти скарги заперечив, просив відмовити у задоволенні скарги.
Дослідивши матеріали скарги, додані копії виконавчого провадження, вислухавши пояснення державного виконавця, суд дійшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що на виконанні у Богородчанському відділі державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження № АСВП 68845640 з примусового виконання судового наказу № 338/1549/21, виданого 08.02.2022 року Богородчанським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ОГС "Івано-Франківськгаз" 1732,95 гривень за розподіл газу та 227 гривень судового збору. Всього: 1959,95 гривень.
21.04.2022 року, відповідно до постанови серія ВП№68845640, було відкрито виконавче провадження про примусове виконання.
22.04.2022 року, відповідно до постанов серія ВП№68845640, державним виконавцем із боржника стягнуто витрати на проведення виконавчих дій в сумі 220 гривень та виконавчий збір в сумі 195,99 гривень.
22.04.2022 року, відповідно до постанови серія ВП№68845640, державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника ( арешт на усі рахунки АТ КБ «ПриватБанк»), крім коштів, звернення стягнення на які заборонено законом.
22.04.2022 року, державний виконавець отримав інформація з АТ КБ «ПриватБанк» про те, що арешт накладений, згідно до глави 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.04р.
05.12.2022 року державний виконавець направив на адресу банку вимогу на отримання інформації, що містить банківську таємницю в АТ КБ «ПриватБанк» стосовно наявності та/або стану рахунків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанку » у боржника було виявлено два рахунки, на яких були кошти.
02.02.2023 року платіжними вимогами направлено в АТ КБ «ПриватБанк» на списання коштів із рахунків НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .
10.02.2023 року на рахунок Богородчанського відділу ДВС поступили кошти в сумі 0,70
гривень та 13.02.2023 року на рахунок Богородчанського відділу ДВС поступили кошти в сумі 2375,87 грн.
Розпорядженням від 13.02.2023 року 0,70 грн. було перераховано як витрати за користування АСВП.
Розпорядженням від 15.02.2023 року 68,30 грн. було перераховано як витрати за користування АСВП, 151,00 грн. було перераховано як витрати виконавчого провадження, 195,99 грн. було перераховано як виконавчий збір.
Розпорядженням від 15.02.2023 року було перераховано на користь стягувача 1732,95 грн. як борг за розподіл газу та 227 грн. як судовий збір.
17.02.2023 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та знято арешт із рахунків.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «HORNSBY v. GREECE», § 40,).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція).
Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, на накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частин першої - третьої статті 56 Закону № 1404-VIII до пункту 7 розділу VIII Інструкції № 512/5 від 02 квітня 2012 року, розпочинаючи арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а згідно із пунктом 1 частини другої статті 59 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII та частиною другою статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що із пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
26 березня 2022 року набрав чинності Закон України 2129-ІХ від 15.03.2022 року, яким розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, згідно із яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Таким чином, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Водночас, пунктом 10-2 розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" встановлено тимчасову, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України заборону звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника таке обмеження не розповсюджується. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Наведене узгоджується із позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20, провадження № 14-218цс21 (п.67, 71).
Із постанови головного державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. від 22.04.2022 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах загальної суми стягнення -1959,95 грн, з урахуванням виконавчого збору та штрафів.
Установивши, що на грошові кошти, які знаходились на карткових рахунках НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 , було звернуто стягнення та такі кошти у сумі 0,7 гривень та 2375,87 гривень, які надійшли 10.02.2023 та 13.02.2023 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 338/1549/21 від 08 лютого 2022 року, державним виконавцем не вжито достатніх заходів для з`ясування статусу та цільового призначення коштів на рахунку, зокрема, чи відносяться такі кошти (частина із них) до заробітної плати, пенсії та іншого доходу боржника, а тому в силу пункту 10-2 розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" такі дії державного виконавця є незаконними, а тому скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, задовольняючи скаргу, щодо незаконних дій державного виконавця з приводу списання коштів з рахунків, суд не зобов`язує державного виконавця повернути ОСОБА_1 списані кошти, так як керується пункт 18 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року, якою визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Керуючись ст.ст. 260, 447-451ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» суд,
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 про визнання дій головного державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського Віталія Вікторовича незаконними щодо списання з карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «Приват Банк» в сумі 0,70 гривень та 2375,87 гривень у виконавчому провадженні, згідно виконавчого документу судового наказу №338/1549/21, виданого Богородчанським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» 1732,95 гривень за розподіл газу та 227 гривень судового збору - задовольнити.
Визнати дії головного державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського Віталія Вікторовича щодо списання з карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «Приват Банк» в сумі 0,70 гривень та 2375,87 гривень у виконавчому провадженні, згідно виконавчого документу судового наказу №338/1549/21, виданого Богородчанським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» 1732,95 гривень за розподіл газу та 227 гривень судового збору незаконними.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В. В. Решетов
