Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 183/4479/23
№ 1-кп/183/1328/23
31 травня 2023 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР №12023221080000107 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_3
в с т а н о в и в :
В провадженніНовомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті знаходитьсяобвинувальний актза фактомвчинення ОСОБА_3 ,кримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.115КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 відмовилась від призначеного їй захисника ОСОБА_6 , оскільки остання не виходить на зв`язок, у зв`язку з чим належну правову допомогу не має змоги отримати від неї. Враховуючи вказане, просила, щоб участь у розгляді клопотання щодо продовження їй строків тримання під вартою приймав захисник ОСОБА_5 , який був визначений їй для участі у окремій процесуальній дії.
Захисник ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення заявленого клопотання обвинуваченої.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченої, оскільки останній вже визначено безоплатного захисника.
Суд вважає, що подання обвинуваченої підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 54 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу, щодо обвинуваченої ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, мотивуючи своє клопотання тим, що ризики передбачені ч. 1. ст. 177 КПК України, які слугували підставою для його обрання існують і на цей час, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, тому існує реальна можливість переховування обвинуваченої ОСОБА_3 від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання у виді реального позбавлення волі у разі визнання її винною судом, незаконного впливу на свідків.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 проти заявленого клопотання заперечував, вважаючи ризики належним чином необґрунтованими, а тому просив змінити ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала думку свого захисника.
Прокурор протизаявленогоклопотання сторони захисту заперечувала, вважаючи, що інший запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Вислухавши думки учасників кримінального провадження, суд, вважає за необхідне в даному випадку продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_3 , оскільки остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, встановлена наявність ризиків, передбачених п.1 та п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися і продовжують існувати, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою закінчується 20.04.2023 року.
Разом з тим, у досудовому звільненні (справа «Смірнови проти Росії» (п. 59)), особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі "Вемгофф проти Німеччини".
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для тримання особи під вартою наявність із боку обвинуваченого таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання обвинуваченого під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
При цьомусуд,враховує вимогист.5Конвенції прозахист правлюдини таосновоположних свобод,особу обвинуваченоїта характервисунутого протинеї обвинувачення,тяжкість покарання,що їйзагрожує,у їхвзаємозв`язкуз можливимивказаними ризиками,а томусуд невбачає ґрунтовнихпідстав дляможливості застосуванняінших запобіжнихзаходів,альтернативних триманнюпід вартою,як таких,що недостатнідля запобіганнюризиків тавиконанню обвинуваченоюїї процесуальнихобов`язків. Так, Європейський суд з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризику переховування».
Аналізуючи вищенаведені обставини у сукупності, суд приходить до висновку про те, що вони свідчать про неможливість усунення вказаних ризиків, встановлених щодо ОСОБА_3 , під час обрання запобіжного заходу, які не зменшилися і себе не вичерпали у менш обтяжливий спосіб, а тому вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, та продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Щостосується клопотаннясторони захиступро змінузапобіжного заходуз триманняпід вартоюна домашнійарешт,суд,вважаєйогоне обґрунтованимтатаким,щонепідлягає задоволенню,оскількиобставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої на даному етапі стороною захисту не доведено
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, суд
п о с т а н о в и в:
ОСОБА_3 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 29липня 2023року включно.
Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1
