Єдиний державний реєстр судових рішень
В И Р О К
Іменем України
№ 183/4479/23 № 1-кп/610/10/2024м. Балаклія07 березня 2024 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого: ОСОБА_1 ,
за участю
прокурорів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
обвинуваченої: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
секретарів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженки: с. Бригадирівка Балаклійського району Харківської області; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ; громадянки України; з професійно-технічною освітою; офіційно не працевлаштованої; незаміжньої; раніше не судимої; під вартою з 19.02.2023,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
в с т а н о в и в:
18 лютого 2023 року, у проміжку часу 16.00-18.00 години, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклої неприязні, з умислом на протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство) металевим кутником нанесла ОСОБА_9 декілька ударів, заподіявши йому тілесні ушкодження:
голови: закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу в м`які покрови голови в лобній ділянці справа та зліва, крововилив в м`які мозкові оболонки, вдавлений перелом лобної кістки зліва, 4 забійні рани на волосистій частині голови зліва в лобно-тім`яній ділянці, забійна рана на лобі зліва, забійна рана у наружного краю правого ока, садно на лобі зліва, садно по ходу лівої надбрівної дуги, 2 садна на лобі справа, садно на лобі по умовно серединній лінії тіла, садно на переніссі, синець в навколоочній ділянці справа, 2 садна на правій щоці, садно на кінчику носа, 2 садна на лівій щоці, 2 садна на підборідді,
тулубу: 2 садна на передній поверхні грудної клітини, садно на передній поверхні живота зліва,
кінцівок: синець, 3 садна та 2 забійні рани на лівому плечі, забійна рана на розгинальній поверхні лівого ліктьового суглобу, синець та 2 забійні рани на лівому передпліччі, 9 саден на тильній поверхні лівої кисті, забійна рана у основи 2 пальця першої фаланги лівої кисті, синець та садно на правому передпліччі, 10 саден та 3 забійні рани на тильній поверхні правої кисті, синець на правому стегні, синець на правому колінному суглобі, синець на правій голені, синець та садно на лівому стегні, синець та забійна рана на лівому колінному суглобі, синець на лівій голені.
Закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу в м`які покрови голови в лобній ділянці справа та зліва, крововилив в м`які мозкові оболонки, вдавлений перелом лобної кістки зліва, 4 забійні рани на волосистій частині голови зліва в лобно-тім`яній ділянці в сукупності носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_9 на місці події.
Причиною смерті ОСОБА_9 став травматичний шок внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливу в м`які покрови голови в лобній ділянці справа та зліва, крововилив в м`які мозкові оболонки, вдавлений перелом лобної кістки зліва.
07.03.2024 у суді прокурор змінив обвинувачення лише у частині викладення результатів судово-медичної експертизи трупа у відповідності до висновку експерта (т. 2 а.с. 185-188). Обвинувальний акт обвинуваченою та захисником був отриманий 05 та 04.03.2024 відповідно, вони заявили про готовність захищатися від нового обвинувачення без відкладення судового розгляду, однак суд усе ж надав їм 1 годину для підготовки.
Обвинувачена у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення винуватою себе визнала частково.
Під час допиту в суді обвинувачена пояснювала, що з загиблим ОСОБА_9 проживали разом, як чоловік і жінка, протягом 5 років. Того дня вони були в гостях у ОСОБА_10 , де з ним і ОСОБА_11 усі вживали горілку, ОСОБА_10 сказав, що начебто у неї є інший чоловік. Повернувшись додому, на ґрунті ревнощів, ОСОБА_9 кулаками наніс їй 3 удари в живіт, 4 удари по маківці голови, схопив за волосся, потягнув її, кинув на ліжко і обома руками став душити за шию. Сів їй на руки, заблокував їх ногами, щоби не могла пручатися. Згодом у неї були синці на шиї, грудях тощо. Вона просила відпустити, але він ще дужче душив. Їй вдалося вирватися, витягнути руки, відштовхнула ОСОБА_9 , схопила металевий кутник, яким підпирали дверцята печі, у метрі від ліжка. З ОСОБА_9 стояли обличчям один до одного. Захищаючись, кутником у правій руці нанесла ОСОБА_9 удари, їх кількість і локалізацію пояснити не може. Визнає заподіяння тілесних ушкоджень голови, а по іншим не пам`ятає, можливо він падав, поруч розташована піч, металеві предмети. Не знає як пояснити велику кількість тілесних ушкоджень у різних частинах тіла загиблого. Після нанесених ударів крові на ОСОБА_9 не бачила, він залишився стояти, а вона там же кинула кутник і одразу втекла до сусідів ОСОБА_12 . ОСОБА_9 не гнався за нею, не переслідував. На собі і одязі крові не бачила, згодом одяг був вилучений поліцією. Сусідам повідомила про подію, з ними вжили алкоголь і лягли спати, оскільки боялася повертатися додому. Наступного ранку, приблизно о 06.00-07.00 годинах повернулася додому і виявила ОСОБА_9 мертвим, він стояв на тому ж самому місці, навколішки, верхньою частиною на ліжку, на матраці була кров. Вона ж і викликала поліцію.
Не знає як пояснити відсутність тілесних ушкоджень у неї на голові. Була у осінній куртці, може тому на тілі не було синців. Загиблого не шкрябала, т.я. руки у неї були заблоковані.
Не погоджується з кваліфікацією її дій як умисного вбивства, вважає, що правильною є кваліфікація за ст. 118 КК України, як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.
У крайньому судовому засіданні 07.03.2024 вперше заявила, що потерпілого по голові не била, їй сказав слідчий так говорити. Каже «хто завгодно міг зайти і нанести, там був прохідний двір», у неї колись була поламана рука, а так бити могла тільки фізично здорова людина. Визнала, що після побиття потерпілого у неї «на руці була лише капля крові». На запитання суду чому про це заявила тільки зараз, відповіла, що боялася, а зараз уже не боїться.
Судовим розглядом встановлено наступне.
19.02.2023 о 10.24 до відділу поліції (м. Балаклія) через службу «102» від обвинуваченої ОСОБА_4 надійшла усна заява незрозумілого змісту щодо ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 6).
19.02.2023 у період часу 13.00-15.05 за адресою: АДРЕСА_2 проведений огляд приміщення житлового будинку. Труп ОСОБА_9 стоїть на колінах на полу, а верхньою частиною на ліжку. Труп на місті оглянутий судово-медичним експертом, має чисельні тілесні ушкодження, зокрема, на голові. Неподалік на підлозі лежить металевий кутник довжиною 60 см, шириною граней по 3 см, товщиною 3 мм, з засохлими слідами бурого кольору, схожими на кров. Зроблені змиви зі слідів, кутник вилучений, труп направлений до моргу. Здійснений відеозапис, виготовлено фототаблицю (т. 2 а.с. 8-15).
За висновком судово-медичного експерта від 20.03.2023 №12-17/27-БЛ/23 на трупі ОСОБА_9 були встановлені прижиттєві тілесні ушкодження:
голови: закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу в м`які покрови голови в лобній ділянці справа та зліва, крововилив в м`які мозкові оболонки, вдавлений перелом лобної кістки зліва, 4 забійні рани на волосистій частині голови зліва в лобно-тім`яній ділянці, забійна рана на лобі зліва, забійна рана у наружного краю правого ока, садно на лобі зліва, садно по ходу лівої надбрівної дуги, 2 садна на лобі справа, садно на лобі по умовно серединній лінії тіла, садно на переніссі, синець в навколоочній ділянці справа, 2 садна на правій щоці, садно на кінчику носа, 2 садна на лівій щоці, 2 садна на підборідді,
тулубу: 2 садна на передній поверхні грудної клітини, садно на передній поверхні живота зліва,
кінцівок: синець, 3 садна та 2 забійні рани на лівому плечі, забійна рана на розгинальній поверхні лівого ліктьового суглобу, синець та 2 забійні рани на лівому передпліччі, 9 саден на тильній поверхні лівої кисті, забійна рана у основи 2 пальця першої фаланги лівої кисті, синець та садно на правому передпліччі, 10 саден та 3 забійні рани на тильній поверхні правої кисті, синець на правому стегні, синець на правому колінному суглобі, синець на правій голені, синець та садно на лівому стегні, синець та забійна рана на лівому колінному суглобі, синець на лівій голені.
Ці тілесні ушкодження утворилися незадовго до смерті від неоднократної ударної дії тупого (их) предмету (ів), індивідуальні властивості яких в ушкодженнях не відобразились, можливо могли бути отримані в час та при обставинах, вказаних у постанові про призначення експертизи.
За ступенем тяжкості відповідно до живої особи тілесні ушкодження:
закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу в м`які покрови голови в лобній ділянці справа та зліва, крововилив в м`які мозкові оболонки, вдавлений перелом лобної кістки зліва, 4 забійні рани на волосистій частині голови зліва в лобно-тім`яній ділянці в сукупності носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в причинному зв`язку із настанням смерті.
Причиною смерті ОСОБА_9 став травматичний шок внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливу в м`які покрови голови в лобній ділянці справа та зліва, крововилив в м`які мозкові оболонки, вдавлений перелом лобної кістки зліва.
Садно на лобі зліва, садно по ходу лівої надбрівної дуги, 2 садна на лобі справа, садно на лобі по умовно середній лінії тіла, садно на переніссі, синець в навколоочній ділянці справа, 2 садна на правій щоці, садно на кінчику носа, 2 садна на лівій щоці, 2 садна на підборідді, 2 садна на передній поверхні грудної клітини, садно на передній поверхні живота зліва, синець, 3 садна та 2 забійні рани на лівому плечі, синець та 2 забійні рани на лівому передпліччі, 9 саден на тильній поверхні лівої кисті, синець та садно на правому передпліччі, 10 саден та 3 забійні рани на тильній поверхні правої кисті, синець на правому стегні, синець на правому колінному суглобі, синець на правій голені, синець та садно на лівому стегні, синець та забійна рана на лівому колінному суглобі, синець на лівій голені, як кожне окремо, так і в сукупності, є легкими тілесними ушкодженнями.
Забійна рана на лобі зліва, забійна рана у наружного краю правого ока, забійна рана на розгинальній поверхні лівого ліктьового суглобу, забійна рана у основи 2 пальця першої фаланги лівої кисті, як кожне окремо, так і в сукупності, є легкими тілесними ушкодженнями з короткочасним розладом здоров`я.
У крові від трупа ОСОБА_9 виявлений етиловий спирт в кількості 1,06 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння (т. 2 а.с. 20-24).
За висновком судово-медичного експерта від 17.03.2023 №17-86-МК/12-17/27-Бл/23 при проведенні експертизи шкірного клаптю з раною з області лобно-тім`яної ділянки від трупа ОСОБА_9 встановлена забійна рана. Ця рана утворилася від дії тупого предмета з ребром (двогранним кутом) (т. 2 а.с. 25-26).
Металевий кутник, яким, за словами обвинуваченої вона наносила удари ОСОБА_9 , предмети її одягу і взуття, які знаходились на ній у момент події та які були предметом проведення експертиз, є речовими доказами та були безпосередньо досліджені у суді (т. 2 а.с. 129-131).
За висновком судово-медичного експерта від 30.03.2023 №12-17/16-БЛ/23, з урахуванням інших висновків експертів, тілесні ушкодження у ОСОБА_9 можливо могли утворитися металевим предметом (кутником) (т. 2 а.с. 63-67).
20.02.2023 проведений слідчий експеримент з обвинуваченою ОСОБА_4 , яка не заперечувала проти проникнення до її житла, за участю захисника та судово-медичного експерта. На місці події, виявлення трупу, під відеозапис вона розповіла про обставини події, показала місце біля печі, де вона взяла металевий кутник, на статисті показала як стоячи навпроти ОСОБА_9 , обличчям один до одного, зверху нанесла йому кутником 3 удари по верхній частині голови, 5-7 ударів по руках (т. 2 а.с. 35-37).
Обвинувачена поводила себе спокійно, природньо, не повідомляла про застосування до неї недозволених методів, психологічного тиску, інструктаж від слідчого тощо, хоча у разі такого, мала реальну можливість зробити це під відеозапис, внести до протоколу, повідомити захиснику і стороннім особам тощо. Не робила цього і в суді, починаючи з 11.09.2023, про інструктаж слідчого показати нанесення ударів по голові потерпілому повідомила суду лише 07.03.2024, доказів подачі скарг, заяв про вчинене кримінальне правопорушення сторона захисту не надала. Більш того нанесення потерпілому ударів по голові обвинувачена визнавала і в суді під час допиту 17.10.2023. Цей довід спростовуються наведеними об`єктивними даними, є недостовірними показаннями, способом її захисту, тим більш не узгодженим із захисником, імпровізацією.
За висновком судово-медичного експерта від 20.03.2023 №12-17/09-БЛ/23 тілесні ушкодження у ОСОБА_9 можливо могли утворитися за обставин, вказаних у протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 від 20.02.2023 (т. 2 а.с. 41-44).
Вилучений на місці події металевий кутник з плямами бурого кольору був предметом судово-медичної експертизи. За висновком експерта від 24.03.2023 №15-12/188-Ц/дм 2023р. на металевому кутнику знайдені сліди крові людини, які могли походити як від ОСОБА_9 , так і від обвинуваченої ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 53-58).
За висновком судово-медичного експерта від 13.03.2023 №14/500-Дм/22 на вилучених у обвинуваченої ОСОБА_4 джинсових брюках знайдена кров людини, походження якої від ОСОБА_9 не виключається. Від обвинуваченої ОСОБА_4 ця кров походити не могла (т. 2 а.с. 49-51).
За висновком судово-медичного експерта від 22.03.2023 №14/501-Дм/23 на вилученій у обвинуваченої ОСОБА_4 куртці знайдена кров людини, яка могла походити як від ОСОБА_9 , так і від обвинуваченої ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 60-62).
За висновком судово-медичного експерта від 19.02.2023 №12-14/08-БЛ/23 у обвинуваченої ОСОБА_4 були встановлені тілесні ушкодження: синець на шиї, синець на лівій кисті, синець та садно на правій кисті, тобто легкі тілесні ушкодження. Вони утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом: синці - удар або удар стиснення, садно - удар-тертя-ковзання та могли бути отримані не більше 1 доби до моменту огляду (19.02.2024 о 18.15), тобто до 18.15 19.02.2024 (т. 2 а.с. 29).
Це означає, що обвинувачена ОСОБА_4 не мала тілесних ушкоджень, відкритих ран тощо, які кровоточили, тому кров на знарядді - металевому кутнику, її одязі та взутті походила від ОСОБА_9 .
Свідок обвинувачення ОСОБА_10 під час допиту в суді надав такі показання: 18.02.2023 у нього вдома обвинувачена ОСОБА_4 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 розпили пляшку горілки 0,5 л. Крім того він був статистом при проведенні слідчого експерименту з обвинуваченою.
Свідок обвинувачення ОСОБА_13 під час допиту в суді надала такі показання: з обвинуваченою ОСОБА_4 і ОСОБА_9 є сусідами, дружили. Вони жили разом років 5, часто дралися, «як нап`ються так і деруться». ОСОБА_9 як тверезий, то «золота людина», спокійний, а коли п`яний - ображає, дереться щодо кого завгодно, відносно неї таке теж бувало. Коли тверезі, то вони гарно жили, а «пити їм не можна». Обвинувачена розповідала що ОСОБА_9 іноді її душить, вона також, у них бували тілесні ушкодження. Бувало що обвинувачена тікала з дому, переховувалася у них, ОСОБА_9 шукав її і навіть розбивав їм двері сокирою. П`яним ОСОБА_9 міг розпочати конфлікт ні з чого, просто так. 18.02.2023 приблизно о 17.00 свідок зателефонувала обвинуваченій і запросила її в гості. Приблизно о 18.00 ОСОБА_4 прийшла до них сама, сказала що вони з ОСОБА_9 подралися, вона його побила, тепер він тиждень буде кульгати щоби не кидався на неї, ударила його залізякою, якою підпираю дверцята печі. Свідок подумала, що обвинувачена вдарила його по ногам, таке вже було раніше. Подробиць обвинувачена не розповідала. На долоні лівої руки обвинуваченою бачила як начебто затерту кров. Свідок запитала у неї що то таке на долоні, але обвинувачена занервувала і не відповіла. На обвинуваченій ран, подряпин, крововиливів тощо не бачила. Ввечері обвинувачена хотіла повернутися додому, але її відмовили. Вранці обвинувачена пішла додому, але швидко повернулася і сказала що ОСОБА_9 вже холодний, а вона «викрутиться».
Свідок вважає, що після події і перед тим, як прийти до них, обвинувачена помилася, змила з себе кров, оскільки прийшла до них приблизно через 1 годину 20 хвилин після запрошення, хоча раніше приходила швидко.
Свідок обвинувачення ОСОБА_14 під час допиту в суді надав такі показання: він з дружиною є сусідами ОСОБА_9 і обвинуваченої ОСОБА_4 , які проживали як чоловік і дружина. Жили вони нормально, але у стані сп`яніння деруться між собою. 18.02.2023 приблизно о 17.30 до них прийшла обвинувачення у стані алкогольного сп`яніння, сказала що подралися з ОСОБА_9 , без подробиць, була схвильована, але за стан ОСОБА_9 не переймалася. Тілесних ушкоджень на обвинуваченій не бачив. Зі слів дружини відомо, що вона на руці обвинуваченої бачила кров. Обвинувачена розмовляла з його дружиною, розповіла, що вдень вони з ОСОБА_9 вживали алкоголь. Свідки і обвинувачена на трьох випили 1 л горілки. Дружина залишила обвинувачені ночувати у себе, щоби вона не поверталася додому, у небезпечне місце. Вранці наступного дня обвинувачена висловлювалася нецензурною лайкою на його дружину, тому вигнав її з дому. Обвинувачена викликала поліцію, казала, що вбила ОСОБА_9 , він був п`яний.
За висновком судово-психіатричного експерта від 13.03.2023 №136 на час інкримінованого кримінального правопорушення обвинувачена ОСОБА_4 страждала і страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю, перебувала у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, по за тимчасового розладу психічної діяльності, могла і може усвідомлювати свої дії і керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2 а.с. 68-70).
Доводи сторони захисту зводяться до того, що в обстановці, яка склалася, обвинувачена діяла у стані необхідної оборони від небезпечного посягання з боку потерпілого.
Умисне вбивство з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
На відміну від умисного вбивства обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК, є мотив діяння, який обумовлений захистом винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Частина 1 ст. 36 КК передбачає, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Тобто, стан необхідної оборони виникає лише за наявності для неї підстави, зокрема, вчинення суспільно небезпечного посягання, що викликає у того, хто захищається, необхідність у його негайному відверненні чи припиненні шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).
Вирішуючи питання про відсутність чи наявність в діях особи стану необхідної оборони у разі вчинення злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи слід оцінювати акт суспільно небезпечного посягання й акт захисту, встановлювати їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
Фактичні обставини справи свідчать про наступне:
того вечора ОСОБА_4 і ОСОБА_9 знаходились у стані алкогольного сп`яніння.
За місцем їх проживання ОСОБА_9 у притаманний йому спосіб поведінки застосував до ОСОБА_4 фізичне насильство, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження - синець на шиї, синець на лівій кисті, синець та садно на правій кисті.
У той час як основними видовими ознаками при задушенні руками є садна і синці на передній і бічних ділянках шиї з крововиливами в м 'які тканини від стискання шиї пальцями рук. Якщо задушення здійснюється однією рукою, то садна і синці розташовані на лівій передньобічній поверхні шиї і лише частково праворуч. Дуже рідко задушення здійснюється однією лівою рукою.
Єдиний синець на шиї обвинуваченої не свідчить про те, що він був заподіяний в процесі реального удушення чоловіком, ОСОБА_9 , який значно перевершує її у фізичній силі, силі стискання пальців, розмірі кистей рук тощо. Притаманних удушенню руками тілесних ушкоджень у обвинуваченої ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не встановлено судово-медичним експертом і свідками безпосередньо після події.
ОСОБА_4 використала цей незначний привід легкого фізичного насильства і у відповідь застосувала тяжке фізичне насильство до ОСОБА_9 , внаслідок чого останній невдовзі помер на місці.
Обвинувачена ж одразу пішла з дому до ранку наступного дня.
Судовим розглядом не встановлені докази які б підтверджували, що під час конфлікту дії потерпілого ОСОБА_9 щодо обвинуваченої ОСОБА_4 були тим суспільно небезпечним посяганням, безпосередньо спрямованим на заподіяння негайної та невідворотної шкоди, яке вимагало від обвинуваченої діяти в стані необхідної оборони.
Суд дійшов висновку що ОСОБА_4 за наведених обставин не могла відчувати реальну загрозу своїм життю та здоров`ю, а відтак дії потерпілого ані за своїм характером, ані за об`єктивними проявами не могли бути розцінені обвинуваченою такими, що досягли ступеню суспільної небезпечності та викликати стан необхідної оборони.
Суд зазначає, що за неможливості уникнення (шляхом втечі тощо) для зупинення агресивних дій потерпілого ОСОБА_9 , за крайньої необхідності, було достатньо нанести удари не у життєво важливі органи (наприклад по рукам, ногам, тулубу). Тим більше обвинуваченій вже вдалося звільнитися від утримання потерпілого, він вже припинив активні дії, був нейтралізований, однозначно припинив їх після отримання тяжких ушкоджень, не гнався за нею, однак обвинувачена продовжувала його бити, хоча могла вільно залишити будинок, проте обрала інший варіант поведінки та наслідків.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Згідно з усталеною судовою практикою, узагальненою, зокрема, у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Відповідно до статті 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий. Межа між цими видами умислу визначається спрямованістю волі винного: діючи із прямим умислом, винний бажає настання певних наслідків, діючи з непрямим умислом - не бажає настання цих наслідків, але свідомо припускає їх настання.
Виходячи з встановлених обставин: способу, характеру і локалізації тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_9 - знаряддя у виді металевого кутника довжиною 60 см, шириною сторін 2,5 см і 3 см, з трьома ребрами, важкого твердого предмету, нанесення ним множинних ударів по різним частинам тіла, у т.ч. по голові, у лобну ділянку, яка завідомо для обвинуваченої є життєво важливою частиною тіла, із застосуванням насильства протягом певного часу, що вказує на знецінення для неї людського життя, поведінки обвинуваченої і потерпілого, що передувала події, ненадання допомоги потерпілому, байдуже відношення до наслідків своїх дій, відсутність спроб врятувати потерпілого, викликати невідкладні медичну допомогу, натомість пішла до сусідів, від яких приховала дійсні обставини події, розважалася з ними і вживала алкоголь як нічого і не сталося, суд дійшов висновку, що у сукупності вони свідчать про спрямованість умислу обвинуваченої ОСОБА_4 на вбивство потерпілого ОСОБА_9 , а не про перебування її у стані необхідної оборони.
Позиція обвинуваченої з невизнання вини і обставин злочину, її показання щодо необхідної оборони не підтверджені об`єктивними доказами, суд визнає їх недостовірними і розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Суд не погоджується з доводами захисника про необхідність визнання недопустимими протоколу огляду (місця події, виявлення трупу) та протоколу слідчого експерименту з підстав відсутності дозволу володільця житла чи ухвали слідчого судді.
Згідно з положеннями статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
За наявності згоди особи, яка володіє приміщенням, закон не вимагає звернення до слідчого судді за відповідним дозволом (ч. 1 ст. 233 КПК України).
Більш того, як вже неодноразово зазначав суд касаційної інстанції, положення ст. 223 КПК України не мають на меті вирішення питань власності. Вони захищають особу від необґрунтованого втручання у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Термін «особа, яка володіє» в ч. 1 ст. 233 КПК України охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2020 року (справа № 278/1306/17), від 01 листопада 2022 року (справа № 344/2995/15-к), від 20 червня 2023 року (справа № 756/16122/21)).
Слідчий експеримент проводився за участю ОСОБА_4 , яка тривалий час проживала у будинку однією сім`єю з потерпілим ОСОБА_9 , там було її місце постійного проживання, знаходилася її речі, тобто була тимчасовим володільцем. Вона фактичним шляхом дозволила провести слідчий експеримент у її житлі, провела у житло усіх учасників, під відеозапис не забороняла стороннім особам проникати у її житло.
Підставою для проведення огляду місця події (житла) стало повідомлення про смерть ОСОБА_9 . З метою перевірки вказаної інформації та з`ясування події, що відбулася, було здійснено огляд житлового будинку, в процесі якого виявлено труп потерпілого з ознаками насильницької смерті. Місце виявлення трупа завжди вважається місцем події незалежно від того, де настала смерть певної людини. Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу слідчого судді (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 518/203/17 (провадження № 51-6828км18)).
Внаслідок викладеного відсутні підстави для застосування до даних доказів доктрини «плодів отруйного дерева».
Суд виключає обвинувачення у заподіянні ОСОБА_9 тілесного ушкодження у вигляді синця та садна на правому стегні, оскільки воно не ґрунтується на судово-медичних даних, висновках експертів, є надмірним і недоведеним.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку визнає їх достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Суд кваліфікує дії обвинуваченої за:
ч. 1 ст. 115 КК України як
вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Згідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведений лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Обвинувачена: раніше не судима; за місцем проживання характеризується негативно, як така, що зловживає алкоголем; не перебуває на обліках у нарколога, психіатра, органі з питань пробації; незаміжня (т. 2 а.с. 30-32б).
Відсутні обставини, що пом`якшують покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом 'якшують та обтяжують покарання.
Тобто суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.
Активне сприяння розкриттю злочину означає надання особою допомоги у встановленні таких обставин справи, які невідомі органу досудового розслідування.
Натомість у цьому провадженні таких невідомих обставин обвинувачена не повідомила, а навпаки намагалася викривити обставини події на свою користь.
За усталеною правозастосовною практикою щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї протиправної поведінки. Йому притаманне не просто формальне визнання винуватим тих обставин, які ставляться в провину, та своєї винуватості, а дійсне засудження свого вчинку, готовність змінити спосіб життя і не вчиняти нових правопорушень, яке характеризує поведінку винуватого з позицій її внутрішньої переорієнтації, критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, і це має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Однак матеріали справи таких даних не містять і судовим розглядом вони також не встановлені. Обвинувачена своєї винуватості не визнала, проявила нещирість, не розкаялася, кримінальному провадженню не сприяла.
Визначаючи обвинуваченій вид та розмір покарання суд також виходить з того, що вона: до кримінальної відповідальності притягується вперше, вчинила особливо тяжкий злочин на ґрунті розгулу і пияцтва, ведення антисоціального способу життя у складний для Батьківщини та населення особливий період виживання в умовах воєнного стану внаслідок збройного нападу рф, масової загибелі людей, жорстоко і холоднокровно забила близьку людину та кинула її помирати, а сама цинічно розважалася у гостях і вживала алкоголь, вини не визнала, не розкаялася, виявила нещирість, викручувалася, є антисоціальною особистістю, обвинувачена і сам злочин становлять підвищену суспільну небезпеку, а тому на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання відсутні підстави для призначення мінімального покарання.
Саме таке покарання є необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, будуть враховані інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.
Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими та іншими особами.
На переконання суду викладені обставини у сукупності та наведені мотиви свідчать про те, що призначення обвинуваченій покарання із застосуванням положень ст. 69, 75 КК України буде явно м'яким, не відповідатиме цілям покарання і не буде сприяти виправленню засудженої.
Обвинувачена тримається під вартою з 19.02.2023, тому цей час необхідно зарахувати у строк покарання.
Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 369-378 КПК України,
у х в а л и в:
1. ОСОБА_4 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, призначивши їй покарання - 10 (десять) років позбавлення волі.
2.Початок строку відбування покарання обчислювати з дня взяття під варту за цим кримінальним провадженням, тобто з 19.02.2023, зарахувавши цей період у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
3.До набрання вироком законної сили обвинуваченій ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) продовжити строк тримання під вартою, без визначення розміру застави.
4.Після набрання вироком законної сили речові докази знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачена має право подати клопотання про помилування, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1
