Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2025 року
м. Київ
справа № 183/4479/23
провадження № 51-4289 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 07 березня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки: с. Бригадирівка Балаклійського району Харківської області; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 07 березня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
2. Харківський апеляційний суд ухвалою від 28 листопада 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
3. За обставин, детально викладених у вироку, 18 лютого 2023 року у проміжку часу 16:00-18:00 години, ОСОБА_7 , перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 , у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклої неприязні, з умислом на протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство) металевим кутником нанесла ОСОБА_8 декілька ударів, заподіявши йому тілесні ушкодження:
голови: закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу в м`які покрови голови в лобній ділянці справа та зліва, крововилив в м`які мозкові оболонки, вдавлений перелом лобної кістки зліва, 4 забійні рани на волосистій частині голови зліва в лобно-тім`яній ділянці, забійна рана на лобі зліва, забійна рана у наружного краю правого ока, садно на лобі зліва, садно по ходу лівої надбрівної дуги, 2 садна на лобі справа, садно на лобі по умовно серединній лінії тіла, садно на переніссі, синець в навколоочній ділянці справа, 2 садна на правій щоці, садно на кінчику носа, 2 садна на лівій щоці, 2 садна на підборідді;
тулубу: 2 садна на передній поверхні грудної клітини, садно на передній поверхні живота зліва;
кінцівок: синець, 3 садна та 2 забійні рани на лівому плечі, забійна рана на розгинальній поверхні лівого ліктьового суглобу, синець та 2 забійні рани на лівому передпліччі, 9 саден на тильній поверхні лівої кисті, забійна рана у основи 2 пальця першої фаланги лівої кисті, синець та садно на правому передпліччі, 10 саден та 3 забійні рани на тильній поверхні правої кисті, синець на правому стегні, синець на правому колінному суглобі, синець на правій голені, синець та садно на лівому стегні, синець та забійна рана на лівому колінному суглобі, синець на лівій голені.
4. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу в м`які покрови голови в лобній ділянці справа та зліва, крововилив в м`які мозкові оболонки, вдавлений перелом лобної кістки зліва, 4 забійні рани на волосистій частині голови зліва в лобно-тім`яній ділянці в сукупності носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_8 на місці події.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
5. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
6. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що дії ОСОБА_7 мають бути кваліфіковані за ст. 118 КК як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, що, на думку захисника, підтверджується поясненнями засудженої та висновком судово-медичної експертизи № 12-14/08-БЛ/23 від 19 лютого 2023 року. Захисник ставить під сумнів висновки суду щодо характеру тілесних ушкоджень у засудженої, та зазначає, що для перевірки вказаних обставин необхідні спеціальні знання, однак судово-медична експертиза не проводилась, експерт не викликався. Також вказує, що протоколи огляду місця події та слідчого експерименту за участю обвинуваченої, є недопустимими доказами, оскільки отримані із порушеннями вимог КПК, а саме за відсутності дозволу власника на огляд житла.
7. Апеляційний суд зазначених порушень не усунув, зокрема залишив поза увагою доводи сторони захисту щодо характеру тілесних ушкоджень у засудженої.
8. Вважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам статей 370 і 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
9. Захисник підтримав подану ним касаційну скаргу. Прокурор просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
10. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
11. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
12. Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки у судах першої та апеляційної інстанцій.
13. Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
14. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
15. Як убачається з матеріалів провадження, висновок суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
16. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також на підставі безпосередньо досліджених судом фактичних даних, які містяться у протоколі огляду місця події від 19 лютого 2023 року, висновках судово-медичного експерта від 20 березня 2023 року №12-17/27-БЛ/23, від 17 березня 2023 року №17-86-МК/12-17/27-Бл/23, від 30 березня 2023 року №12-17/16-БЛ/23, від 20 березня 2023 року №12-17/09-БЛ/23, від 13 березня 2023 року №14/500-Дм/22, від 22 березня 2023 року №14/501-Дм/23, від 19 лютого 2023 року №12-14/08-БЛ/23, висновку експерта від 24 березня 2023 року №15-12/188-Ц/дм, протоколі проведення слідчого експерименту та відеозаписі до нього від 20 лютого 2023 року за участю ОСОБА_7 , а також інших письмових доказах, зміст яких детально відображено у вироку.
17. Виконуючи законодавчі положення, суд першої інстанції також допитав ОСОБА_7 і з`ясував її позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої остання, не заперечувала, що металевим кутником нанесла ОСОБА_8 удари по голові, більш точну їх кількість і локалізацію пояснити не змогла, однак наполягала на тому, що удари наносила з метою захисту від неправомірних дій потерпілого, котрий повернувшись додому, на ґрунті ревнощів, кулаками наніс їй удари в живіт, по маківці голови, схопив за волосся, кинув на ліжко і обома руками став душити за шию. Вважала правильною кваліфікацію своїх дій за ст. 118 КК України, як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.
18. У судовому засіданні 07 березня 2024 року вперше заявила, що потерпілого по голові не била, зазначила про те, що хто завгодно міг зайти і нанести удари. Однак визнала, що після побиття потерпілого у неї «на руці була лише капля крові».
19. Місцевий суд перевірив версію сторони захисту, що в обстановці, яка склалася, ОСОБА_7 діяла у стані необхідної оборони від небезпечного посягання з боку потерпілого та спростував її, належним чином умотивувавши своє рішення.
20. Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З об`єктивної сторони умисне вбивство характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
21. Такі ж ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Однак, на відміну від умисного вбивства обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 цього Кодексу, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
22. Статтею 36 КК визначено право кожної особи на необхідну оборону, що є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).
23. Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність у заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
24. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).
25. Разом з тим, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
26. При розгляді справ такої категорії необхідно з`ясувати, чи мала особа, яка захищалась, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної й достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
27. Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
28. У цій справі, дослідивши зібрані докази та здійснивши їх аналіз, суд першої інстанції не встановив підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 118 КК, її покази в частині необхідної оборони суд визнав недостовірними та розцінив як обраний спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.
29. В обґрунтування свого висновку, місцевий суд, дослідивши та оцінивши висновок судово-медичного експерта від 19 лютого 2023 року № 12-14/08-БЛ/23, відповідно до якого у ОСОБА_7 були встановлені тілесні ушкодження: синець на шиї, синець на лівій кисті, синець та садно на правій кисті, тобто легкі тілесні ушкодження, дійшов обґрунтованого висновку, що єдиний синець на шиї обвинуваченої не свідчить про те, що він був заподіяний в процесі реального удушення ОСОБА_8 , який значно перевершує її у фізичній силі, силі стискання пальців, розмірі кистей рук тощо, притаманних удушенню руками тілесних ушкоджень у обвинуваченої судово-медичним експертом і свідками безпосередньо після події не встановлено.
30. Крім того, суд зазначив, що під час судового розгляду не встановлено доказів які б підтверджували, що під час конфлікту дії потерпілого ОСОБА_8 щодо ОСОБА_7 були тим суспільно небезпечним посяганням, безпосередньо спрямованим на заподіяння негайної та невідворотної шкоди, яке вимагало від обвинуваченої діяти в стані необхідної оборони. Зокрема, за наведених обставин ОСОБА_7 не могла відчувати реальну загрозу життю та здоров`ю, а відтак дії потерпілого ані за своїм характером, ані за об`єктивними проявами не могли бути розцінені обвинуваченою такими, що досягли ступеню суспільної небезпечності та викликати стан необхідної оборони.
31. За неможливості уникнення (шляхом втечі тощо), для зупинення агресивних дій потерпілого ОСОБА_8 , було достатньо нанести удари не у життєво важливі органи (наприклад по рукам, ногам, тулубу), тим більше обвинуваченій вже вдалося звільнитися від утримання потерпілого, який вже припинив активні дії, був нейтралізований, однозначно припинив їх після отримання тяжких ушкоджень, не гнався за нею, однак обвинувачена продовжувала його бити, хоча могла вільно залишити будинок, проте обрала інший варіант поведінки та наслідків.
32. З огляду на встановлені обставини справи, спосіб, характер і локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілого, знаряддя злочину - важкий твердий предмет у виді металевого кутника, нанесення множинних ударів по різних частинах тіла, у т.ч. життєво важливих, із застосуванням насильства протягом певного часу, поведінки обвинуваченої і потерпілого, що передувала події, ненадання допомоги потерпілому, байдуже відношення до наслідків своїх дій, відсутність спроб врятувати потерпілого, викликати невідкладну медичну допомогу, врахувавши також той факт, що відразу після вчинення злочину ОСОБА_7 пішла до сусідів, від яких приховала дійсні обставини події, розважалася з ними і вживала алкоголь як нічого і не сталося, місцевий суд дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що у сукупності вони свідчать про спрямованість умислу обвинуваченої ОСОБА_7 саме на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_8 .
33. На думку колегії суддів, місцевий суд навів належне обґрунтування відсутності підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК.
34. Таким чином, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 115 КК. При цьому всім наявним доказам, суд надав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення.
35. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК.
36. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, захисника та засудженої на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, які, зокрема в апеляційній скарзі захисника аналогічні доводам касаційної скарги, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.
37. Так, доводи захисника про недопустимість як доказів протоколу огляду місця події від 19 лютого 2023 року та протоколу проведення слідчого експерименту від 20 лютого 2023 року через відсутність дозволу на огляд житла також були предметом ретельної перевірки судів попередніх інстанцій і визнані необґрунтованими.
38. Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів вчинення злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих дій. За змістом ч. 3 ст. 214 КПК у невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
39. У цьому провадженні підставою для проведення огляду місця події (житла) стало повідомлення про смерть ОСОБА_8 і саме з метою перевірки вказаної інформації та з`ясування події, що відбулася, було здійснено огляд житлового будинку, в процесі якого виявлено труп потерпілого з ознаками насильницької смерті. Колегія зауважує, що місце виявлення трупа завжди вважається місцем події незалежно від того, де настала смерть певної людини. Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу слідчого судді. При цьому засуджена в суді першої інстанції повідомила, що саме вона наступного дня після події, вранці, повернувшись додому виявила труп ОСОБА_8 та викликала поліцію.
40. Щодо слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 , який проведений у тому ж житлі, то як слушно зазначили суди, вона тривалий час проживала у будинку однією сім`єю з потерпілим ОСОБА_8 , там було її місце постійного проживання, знаходилися її речі, тобто вона була тимчасовим володільцем і дозволила провести слідчий експеримент у її житлі, провела у житло усіх учасників, під відеозапис не забороняла стороннім особам проникати у її житло.
41. Колегія суддів також зауважує, що положення ст. 223 КПК не мають на меті вирішення питань власності. Вони захищають особу від необґрунтованого втручання у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Термін «особа, яка володіє» в ч. 1 ст. 233 КПК України охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах.
42. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень процесуальних гарантій прав ОСОБА_7 у зв`язку із проведенням огляду місця події та слідчого експерименту у будинку, оскільки вона там проживала спільно із померлим. Протоколи цих слідчих дій оформлені у відповідності з вимогами процесуального закону з долученням до них фототаблиці з флеш накопичувачем та компакт-диском з ходом їх проведення. Таким чином, Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що вищезазначені докази є допустимим.
43. В частині доводів сторони захисту щодо необхідності перевірки обставин застосування потерпілим до ОСОБА_12 насильства, зокрема її удушення, спеціальними знаннями в галузі медицини шляхом проведення відповідної судово-медичної експертизи, колегія суддів зауважує, що згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
44. Як убачається з матеріалів провадження, згідно з висновком судово-медичного експерта від 19 лютого 2023 року №12-14/08-БЛ/23 у ОСОБА_7 були встановлені тілесні ушкодження, а саме: синець на шиї, синець на лівій кисті, синець та садно на правій кисті, тобто легкі тілесні ушкодження, які утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом: синці - удар або удар стиснення, садно - удар-тертя-ковзання та могли бути отримані не більше 1 доби до моменту огляду, тобто до 19 лютого 2024 року. Суд першої інстанції безпосередньо дослідив та надав оцінку вказаному висновку експерта.
45. Колегія суддів звертає увагу, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Суд не є стороною кримінального провадження та не уповноважений на збирання доказів, а лише сприяє сторонам у реалізації такого права. Сторона захисту не була позбавлена можливості заявити будь-які клопотання, однак, матеріали провадження не містять відомостей про те, що сторона захисту зверталась із відповідним клопотанням про виклик експерта чи призначення судово-медичної експертизи для з`ясування питання про яке йдеться у касаційній скарзі.
46. За змістом статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зобов`язаний перевірити всі викладені у ній доводи, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, у своїй ухвалі дати на них вичерпну відповідь та зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
47. Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , дотримався зазначених норм кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК.
48. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставами для скасування судового рішення, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Верховний Суд не встановив.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 07 березня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
