Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 червня 2025 року
у справі № 183/4479/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Апеляційний суд ухвалою вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З об`єктивної сторони умисне вбивство характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Такі ж ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Однак, на відміну від умисного вбивства обов'язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 цього Кодексу, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Статтею 36 КК визначено право кожної особи на необхідну оборону, що є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).
Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність у заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).
Разом з тим, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
При розгляді справ такої категорії необхідно з`ясувати, чи мала особа, яка захищалась, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної й достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
З огляду на встановлені обставини справи, спосіб, характер і локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілого, знаряддя злочину - важкий твердий предмет у виді металевого кутника, нанесення множинних ударів по різних частинах тіла, у т.ч. життєво важливих, із застосуванням насильства протягом певного часу, поведінки обвинуваченої і потерпілого, що передувала події, ненадання допомоги потерпілому, байдуже відношення до наслідків своїх дій, відсутність спроб врятувати потерпілого, викликати невідкладну медичну допомогу, врахувавши також той факт, що відразу після вчинення злочину ОСОБА_7 пішла до сусідів, від яких приховала дійсні обставини події, розважалася з ними і вживала алкоголь як нічого і не сталося, місцевий суд дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що у сукупності вони свідчать про спрямованість умислу обвинуваченої ОСОБА_7 саме на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_8.
ВИСНОВКИ: для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя, правила кваліфікації злочинів, встановлення стану необхідної оборони
